ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
 
 22.06.2004                                       Справа N 14/137
 
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
 
за участю представників сторін:
 
позивача - А.А.А.,
відповідача - Б.Б.Б.,
 
розглянувши касаційну  скаргу  відкритого  акціонерного товариства
"XXX", м. Н-ськ (далі - ВАТ "XXX")
 
на ухвалу  Київського   апеляційного   господарського   суду   від
04.02.2004 p.
 
зі справи № 14/137
 
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY", м. Н-ськ
 
до: товариства з обмеженою відповідальністю "ZZZ" (далі-ТОВ"ZZZ");
 
    товариства з обмеженою відповідальністю "QQQ";
 
    товариства з обмеженою відповідальністю "GGG";
 
    ВАТ "XXX"
 
    товариства з обмеженою відповідальністю "SSS";
 
    товариства з обмеженою відповідальністю "RRR"
 
про   визнання договору недійсним,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Ухвалою господарського суду  міста  Києва  від  09.01.2004  у  цій
справі  залишено  без  задоволення  заяву  ТОВ  "ZZZ" про перегляд
рішення арбітражного суду міста Києва від 28.03.2001 зі  справи  №
14/137 за нововиявленими обставинами, а зазначене рішення залишено
без змін.
 
Не погоджуючись  із  вказаною  ухвалою,  ВАТ   "XXX"   подало   до
Київського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу,  в
якій просило цю ухвалу скасувати.
 
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2004
(колегія суддів у складі: головуючий - суддя Андрієнко В.В., судді
Кот О.В.  і  Муравйов  О.В.)  апеляційну  скаргу  не  прийнято  до
розгляду  і  повернуто  ВАТ  "XXX"  на підставі пункту 3 статті 97
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК  України)  з  огляду  на  те,  що додане до апеляційної скарги
платіжне доручення від  14.01.2004  №  6,  на  думку  суду,  не  є
належним  доказом  сплати  державного  мита:  в  цьому  платіжному
дорученні зазначено  "кредит  рахунку  №  XXX1"  замість  XXX2  та
"відсутній  символ звітності банку,  що свідчить про перерахування
державного мита не в доход державного бюджету".
 
У касаційній скарзі до  Вищого  господарського  суду  України  ВАТ
"XXX"  просить  ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 04.02.2004 скасувати,  а справу передати для розгляду по  суті
суду апеляційної інстанції.  Скаргу мотивовано тим,  що, по-перше,
на згаданому платіжному дорученні  зазначено  як  отримувача  саме
державний  бюджет,  по-друге,  Декретом Кабінету Міністрів України
від 21.01.93 № 7-93 "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
         (далі  -  Декрет)
не  передбачено  справляння державного мита з апеляційних скарг на
ухвали місцевих господарських судів.
 
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
 
Усіх учасників судового процесу відповідно  до  статті  111-4  ГПК
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги. Представники відповідачів, за винятком
ВАТ "XXX", у судове засідання не з'явилися.
 
Згідно    з  пунктом 3    частини    першої  статті 97 ГПК України
( 1798-12  ) (1798-12)
          апеляційна  скарга  не  приймається  до  розгляду  і
повертається апеляційним господарським судом,  якщо до  скарги  не
додано  документів,  що  підтверджують  сплату  державного  мита у
встановленому порядку і розмірі.
 
Відповідно до  підпункту  "г"  пункту  2 статті 3 Декрету ( 7-93 ) (7-93)
        
державне мито справляється з апеляційних  і  касаційних  скарг  на
рішення   і   постанови,   а   також   заяв  про  перегляд  їх  за
нововиявленими обставинами.
 
У даному разі предметом  оскарження  за  апеляційною  скаргою  ВАТ
"XXX"  була  ухвала  місцевого  господарського суду,  а справляння
державного  мита  з  апеляційних  скарг  на  ухвали  Декретом   не
передбачено. Тому у Київського апеляційного господарського суду не
було правових підстав для застосування  пункту  3  частини  першої
статті  97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         і повернення апеляційної скарги
з посиланням на цю норму процесуального права.
 
З огляду на викладене оскаржувана ухвала  Київського  апеляційного
господарського суду від 04.02.2004 підлягає скасуванню, а справа -
передачі   до   названого   суду   для   здійснення   апеляційного
провадження.  Оригінал  апеляційної  скарги  додано  скаржником до
касаційної скарги.
 
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Ухвалу Київського  апеляційного господарського суду від 04.02.2004
p. зі справи № 14/137 скасувати.
 
Справу передати до Київського апеляційного господарського суду для
здійснення апеляційного провадження.
 
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь