ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа Н 25/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Компанії “ВП” (надалі - Компанія)
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 19.08.2003 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № Н 25/9
за позовом Компанії
до ТОВ “СР”
про витребування інформації,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 19.05.2003 господарського суду Дніпропетровської
області відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання
відповідача надати позивачу виписку з реєстру власників іменних
цінних паперів ВАТ “НП” про стан особового рахунку Компанії та
копії документів про внесення записів та змін до особового
рахунку Компанії з огляду на необґрунтованість позовних вимог в
цій частині та правомірність відмови відповідача надати таку
інформацію у зв'язку з неналежним оформленням позивачем листів-
запитів. Провадження у справі в частині позовних вимог про
зобов'язання реєстратора надати виписку про операції по
особовому рахунку Компанії припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.
80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з посиланням на відсутність предмету
спору, що обумовлено відсутністю звернення позивача із запитом
до відповідача про надання такої виписки.
Постановою від 19.08.2003 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення залишено без змін з тих же підстав.
Компанія у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення
позову, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій не
перевірялася правомірність відмови відповідача надати виписку з
реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ “НП”, а встановлено
цей факт лише на підставі висновків, викладених в Акті
позапланової перевірки діяльності реєстратора, проведеної з
05.03.2003 по 12.03.2003 р. Дніпропетровським територіальним
управлінням ДКЦПФР України, що вказує на неповне з'ясування
судом фактичних обставин справи та надання всупереч вимогам ст.
35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
наведеним в акті перевірки обставинам
статусу таких, що не потребують доказування. Окрім того,
скаржник вказує на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права шляхом незастосування до
спірних відносин п.п. 12.1, 12.3 Положення про порядок ведення
реєстрів власників іменних цінних паперів ( vr060312-98 ) (vr060312-98)
, якими
встановлюється обов'язок реєстроутримувача надати акціонеру
(зареєстрованій особі) всю інформацію та відомості щодо належних
йому акцій.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної
інстанцій і заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувані рішення та
постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга
позивача – відхиленню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі ретельної
правової оцінки змісту наявних у справі листів –запитів від
16.10.2002 № WP-069/02, № 065/W-005 від 08.11.2002, акту
перевірки діяльності ТОВ “С” (а.с.70-74, том 2), акту
позапланової перевірки діяльності ТОВ “Р” (а.с. 144-149, том 2),
листа Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
15.04.2003 № 4506/19 (а.с. 150, 151 том 2) та інших доказів з
достовірністю встановлено, що позивачем не спростовано
правомірність відмови відповідача у наданні позивачу виписки про
стан особового рахунку Компанії з мотивів неналежного оформлення
Компанўєю запитів з порушенням вимог п. 4.4 Положення про
порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів
( vr060312-98 ) (vr060312-98)
, затвердженого рішенням ДК ЦПФР України від
26.05.98 № 60 (надалі - Положення), які полягали у незазначенні
у запитах певних реквізитів.
Наявні ж посилання скаржника на ст.ст. 32, 34, 35, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
по суті зводяться до заперечень щодо оцінки
судом змісту певних доказів по справі (повторний запит № 065/W –
005, акти перевірок) та до надання переваги листу ДК ЦПФР від
15.04.2003 № 4506/19, однак, згідно імперативних вимог ч. 2 ст.
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
В зв'язку з цим помилковими визнаються твердження скаржника про
встановлення факту правомірності відмови відповідача надати
виписку із реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ “НП”
лише на підставі висновків акту перевірки діяльності відповідача
за період 13-20.11.2002 р, проведеної Дніпропетровським
територіальним управлінням з 06.03.2003 по 12.03.2003, оскільки
на виконання вказівок Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку щодо необхідності проведення територіальним
управлінням додаткової перевірки діяльності реєстроутримувача,
вміщених в листі від 15.04.2003 № 4506/19, останнім було
проведено таку перевірку в період з 15.05.2003 р. по 16.05.2003
р. та зафіксовано в акті (а.с. 144-149, том 2) відсутність у
реєстратора достатніх підстав для виконання усіх дій, що
вимагалися в запиті Компанії і можливість направити їй відмову з
визначенням причин відмови згідно з п. 7.2 Положення ( vr060312-98 ) (vr060312-98)
.
Зазначені обставини встановлено судами попередніх інстанцій з
врахуванням вимог п. 13 Положення та ст.ст. 5,8 Закону України
“Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”
( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, згідно яких державний контроль за виконанням
вимог цього Положення здійснює Державна комісія з цінних паперів
та фондового ринку і її територіальні відділення.
Разом з тим касаційна інстанція відхиляє посилання позивача в
обґрунтування своїх доводів на п.п. 12.1, 12.3 Положення
( vr060312-98 ) (vr060312-98)
, якими врегульовано коло осіб, в тому числі
зареєстрованої особи (акціонера), які мають право на отримання
інформації, що міститься на її особовому рахунку, оскільки
порядок реалізації такого права акціонера шляхом направлення
запитів та отримання виписок двох видів (про стан особового
рахунку і про операції на особовому рахунку за певний період),
передбачено тільки пунктами 4.4, 4.5.2 цього Положення
( vr060312-98 ) (vr060312-98)
.
Водночас колегія погоджується з висновками суду першої інстанції
про відсутність предмету спору та обумовлене цим припинення
провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання
відповідача надати позивачу виписку про операції по особовому
рахунку Компанії за період, оскільки судом з врахуванням аналізу
тексту наявних у справі запитів від 16.10.2002 та від 08.11.2002
констатовано відсутність звернення Компанії саме з таким
клопотанням до реєстроутримувача.
До того ж касаційна інстанція відповідно до ст.ст. 111-5, 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не вправі здійснювати переоцінку
зазначених фактичних обставин, які вже встановлено судами при
прийнятті оскаржуваних рішення та постанови.
Зважаючи на наведене суди першої та апеляційної інстанцій цілком
обґрунтовано дійшли висновку про відсутність порушення чинного
законодавства при відмові відповідача у наданні інформації
позивачу, а тому підстави для скасування оскаржуваних рішення та
постанови відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.08.2003 у справі № Н25/9 залишити без змін, а касаційну
скаргу Компанії “ВП”- без задоволення.