ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N А 12/80
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну ТОВ фірма “Мушкетер”
скаргу
на постанову від 04.03. 2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № А12/80 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Дніпропетровського міжрайонного
природоохоронного прокурора в інт. держави
в особі Дніпропетровської міської Ради
до - виконавчого комітету Дніпропетровської
міської Ради, м. Дніпропетровськ
- ТОВ фірми “Мушкетер, м. Дніпропетровськ”
про визнання рішення недійсним
У справі взяли участь представники:
прокуратури: не з’явилися
позивача: не з’явилися
відповідача1: не з’явилися
відповідача 2: Абагов М.В., довір. від 11.06.04 № 3
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
23.01.2004 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що
рішення виконкому Дніпропетровської міської ради “Про
затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в
експлуатацію об’єкта нерухомого майна за адресою Лоцманський
узвіз, 6 інтереси та права Дніпропетровської міської Ради не
порушує (суддя Л. Жукова).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.03.2004 рішення місцевого суду скасовано. Позовні вимоги
задоволено в повному обсязі. Постанова мотивована тим, що
прийняте оспорюване рішення виконкому не відповідає вимогам ЗУ
“Про охорону атмосферного повітря” ( 2707-12 ) (2707-12)
, Закону України
“Про відходи” ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
, не враховані висновки уповноважених
органів про наявність порушень екологічного законодавства в
діяльності відповідача (колегія суддів: І. Кузнецова, Т.
Ільєнок, Л.Білецька).
В поданій касаційній скарзі ТОВ фірма “Мушкетер” просить
скасувати постанову апеляційної інстанції в залишити в силі
рішення місцевого суду. Скаржник посилається на те, що при
обгрунтуванні своїх позовних вимог прокурор не посилався на те,
що ТОВ “Мушкетер” порушує екологічне законодавство і тому
останній був позбавлений можливості довести протилежне.
Порушення перелічених в постанові суду норм екологічного
законодавства не є правовою підставою для визнання рішення
виконкому недійсним. Ні одна з цих норм не передбачає наслідків
у вигляді припинення експлуатації об’єктів чи визнання недійсним
актів вводу в експлуатацію об’єктів. Отже, суд застосував норми
закону, що не мають ні якого відношення до позовних вимог
прокурора. В постанові суду не вказано норми матеріального права
на підставі яких рішення виконкому та акт були визнані
недійсними.
Акт державної технічної комісії не породжує правових наслідків і
тому він не може бути визнаний недійсним. Нерухоме майно, що
було введено в експлуатацію оскаржуваним рішенням виконкому
належить на праві власності ТОВ “Бонкор ЛТД”, що зазначено в
рішенні та акті, тобто спір стосується його прав та обов’язків,
але до участі у справі воно судом не залучалось. Припинення
апеляційним судом експлуатації об’єктів нерухомості є обмеженням
права власності ТОВ “Бонкор ЛТД” та прав ТОВ “Мушкетер”, як
орендаря майна та суперечить нормам Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Спірні відносини, що склалися регулюються Законом України “Про
місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
; ДБНА.3.1-3-94
“Прийняття в експлуатацію закінчення будівництвом об’єктів” та
одноіменним Положенням, затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 05.08.1992 № 449 ( 449-92-п ) (449-92-п)
.
З огляду на вищевикладене попередніми судовими інстанціями не
досліджені нормативні документи, що визначають компетенцію
відповідача щодо прийняття в експлуатацію завершених
будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством;
не досліджений сам порядок; не вказано в чому полягає порушення
прав та охоронюваних законом інтересів Дніпропетровської міської
ради.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що
вимоги визнати недійсним акт державної технічної комісії
недійсним не підлягають розгляду господарськими судами. Цей акт
складений посадовими особами 11 організацій у процесі приймання
об’єкта в експлуатацію і він не носить обов’язкового характеру.
Неправомірні дії посадових осіб оскаржуються у іншому порядку.
Заслуговують на увагу і доводи про те, що з оскаржуваного
рішення № 1621 вбачається, що власником спірного цеху з
виробництва морозива є ТОВ “Бонкор ЛТД”, але спір розглядався
без його участі.
Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що спір
розглянутий судами з порушенням норм матеріального та
процесуального законодавства, що є підставою згідно ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для
скасування прийнятих у справі рішень.
При повторному розгляді справи необхідно усунути зазначені
недоліки і розглянути спір в межах прав та обов’язків виконкому,
керуючись нормативними актами, що регулюють спірні відносини.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-6, 111-7 – 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Мушкетер” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
23.01.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.03.2004 у справі № А12/80
господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.