ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 22.06.2004                                  Справа N 4/180-17/39
 
Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
 
розглянув касаційну  скаргу  приватного малого підприємства "ХХХ",
м. Н-ськ (далі - ПМП "ХХХ")
 
на рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2004
 
та постанову Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від
28.04.2004
 
зі справи № 4/180-17/39
 
за позовом ПМП "ХХХ"
 
до відділу   державної   виконавчої   служби   Ч-ського  районного
управління юстиції м. Н-ськ
 
про повернення  майна  (виконавчих   документів)   з   незаконного
володіння.
 
Судове засідання проведено за участю представників:
 
позивача: А.А.А.,
відповідача: не з'явився
 
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського суду Запорізької  області  від  18.02.2004
(суддя  Шевченко  Т.Н.)  в  задоволенні  позову  відмовлено  з тих
мотивів, що відповідачем правомірно направлено виконавчі документі
у  ліквідаційну  комісію  боржника  та  позивачем  не  доведена їх
наявність у відповідача.
 
Постановою Запорізького  апеляційного  господарського   суду   від
28.04.2004 (суддя Кричмаржевський В.А. - головуючий, судді Коробка
Н.Д.,  Хуторний В.М.) назване рішення залишено без змін з  тих  же
мотивів.
 
ПМП "ХХХ"  звернулося  до  Вищого  господарського  суду  України з
касаційною   скаргою,   у   якій   просить    рішення    місцевого
господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і
позов задовольнити,  мотивуючи скаргу  неправильним  застосуванням
судами  норм  матеріального та процесуального права.  Зокрема,  на
думку  скаржника,   судовими   інстанціями   неповно   встановлено
обставини справи стосовно виконання відповідачем своїх зобов'язань
з  направлення  виконавчих  документів  боржникові;   крім   того,
відповідач   не   мав   права  направляти  виконавчі  документи  у
ліквідаційну комісію,  оскільки на час  прийняття  такого  рішення
ліквідаційна процедура була завершена.
 
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
 
Учасників судового    процесу    відповідно    до   статті   111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК  України)  належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
 
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
 
Перевіривши на   підставі   встановлених   судовими    інстанціями
фактичних  обставин  справи  правильність  застосування  ними норм
матеріального  і  процесуального   права,   заслухавши   пояснення
представника  Вищий  господарський суд України дійшов висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної  скарги  з
огляду на таке.
 
Судовими інстанціями інстанції  у справі встановлено, що:
 
- 25.07.2001  державним  виконавцем  відділу  державної виконавчої
служби  Ч-ського  РУЮ  м.  Н-ська  було  винесено  постанову   про
відкриття  виконавчого  провадження  з примусового стягнення із ПП
"YYY"  на   користь   ПМП   "ХХХ"   заборгованості   на   підставі
опротестованого простого векселя №693138270519 на суму 150616 грн.
та виконавчого напису нотаріуса №2702;
 
- стягнення за виконавчими документами було здійснено частково,  в
сумі 29429,90 грн.;
 
- 27.03.2003  господарським  судом  Запорізької  області  у справі
№18/12.03 прийнято рішення про ліквідацію боржника ПП "YYY";
 
- 22.08.2003 ВДВС Ч-ського районного управління  юстиції  винесено
постанову   про   закінчення  виконавчого  провадження,  виконавчі
документи направлено голові ліквідаційної комісії ПП "YYY", про що
було повідомлено стягувача;
 
- відповідачу  виконавчі  документи  було  передано  позивачем для
здійснення процедури стягнення,  і на момент зверненням з  позовом
та   розгляду   спору   в  суді  відповідачем  вони  направлені  у
ліквідаційну  комісію   підприємства   боржника   для   подальшого
виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
        ;
 
- позивач не надав суду  доказів  того,  що  відповідач  незаконно
володіє виконавчими документами.
 
Причиною спору   у   даній   справі   стало,  на  думку  позивача,
неправильне  застосування   відповідачем   Закону   України   "Про
виконавче  провадження"  ( 606-14  ) (606-14)
          та  неповернення позивачеві
виконавчих документів.
 
Як вбачається з прийнятих у справі рішень, вирішуючи спір по суті,
судові  інстанції  виходили,  з  того,  що  позивачем  не доведено
наявності виконавчих документів у відповідача та відповідності дій
останнього Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
        .
 
Разом з  тим,  як  вбачається з позовної заяви,  вимоги позивача з
повернення  йому  виконавчих  документів   мотивовані   неналежним
виконанням   державним   виконавцем   вимог  Закону  України  "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
         та посиланням на  Закон  України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
        .
 
Таким чином,  вимоги  позивача фактично полягають в оскарженні дій
державного виконавця з виконання виконавчого напису  нотаріуса  за
опротестованим  векселем.  Відповідно  до статті 121-2 ГПК України
( 1798-12  ) (1798-12)
          до  господарського суду можуть бути оскаржені дії чи
бездіяльність органів Державної виконавчої служби  щодо  виконання
рішень,  ухвал,  постанов господарських судів.  В даному ж випадку
позивачем  оскаржуються  дії  з   виконання   виконавчого   напису
нотаріуса.
 
Оскарження учасниками  виконавчого  провадження  та  особами,  які
залучаються  до  проведення  виконавчих  дій,  рішень,   дій   або
бездіяльності   державного  виконавця  чи  іншої  посадової  особи
державної виконавчої служби,  відповідно до Глави 31-Г  Цивільного
процесуального  кодексу України ( 1501-06 ) (1501-06)
        ,  має здійснюватися до
суду загальної юрисдикції.
 
Отже, місцевим та  апеляційним  господарськими  судами  розглянуто
справу зі спору, який не підлягав вирішенню у господарському суді.
 
Відповідно  до  пункту 1  частини першої  статті  80  ГПК  України
( 1798-12  ) (1798-12)
          у  випадку,  коли  спір  не  підлягає  вирішенню   у
господарських судах, провадження у справі має бути припинено.
 
З огляду  на  зазначене  рішення  місцевого господарського суду та
постанова апеляційного господарського суду підлягають  скасуванню,
а провадження у справі - припиненню.
 
Керуючись   статтями   80, 111-5, 111-9  -  111-11   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційну   скаргу   приватного   малого   підприємства   "ХХХ"
задовольнити частково.
 
2. Рішення  господарського суду Запорізької області від 18.02.2004
та постанову Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від
28.04.2004 зі справи № 4/180-17/39 скасувати.
 
3. Провадження у справі № 4/180-17/39 припинити.
 
Суддя      В.Селіваненко
Суддя      І. Бенедисюк
Суддя      В. Джунь