ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 9/205-2496
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін :
позивача - не з'яв.,
відповідача - Б.Б.Б., В.В.В.,
розглянувши касаційну скаргу H-ської міської ради
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.02.2004 p.
зі справи 9/205-2496
за позовом H-ської міської ради
до Тернопільського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України (далі - обласне відділення АМК)
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
H-ська міська рада подала до господарського суду Тернопільської
області позов до обласного відділення АМК про визнання недійсним
рішення адміністративної колегії обласного відділення АМК від
08.07.2003 № 13 у справі № 198 -ДП (далі - оспорюване рішення).
Рішенням названого господарського суду від 06.11.2003 (суддя
Кропивна Л.В.) у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті
відповідного судового акта суд виходив з правомірності
оспорюваного рішення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12.02.2004 (колегія суддів у складі: головуючий - суддя Кузь В.Л.,
судді Бойко С.М., Дук Я.В.) рішення суду першої інстанції
скасовано, провадження у справі припинено на підставі пункту 1
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України). У прийнятті цієї постанови суд
виходив з того, що позовна заява подана з пропуском двомісячного
строку, встановленого Законом України "Про захист економічної
конкуренції " ( 2210-14 ) (2210-14)
для оскарження оспорюваного рішення, а
тому суд не вправі приймати та розглядати таку заяву.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України H-ська
міська рада просить скасувати зазначену постанову апеляційної
інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Скаргу мотивовано тим, що законність і обґрунтованість рішення
суду першої інстанції не було перевірено апеляційною інстанцією в
повному обсязі, а це суперечить вимогам статей 124 і 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 6 Закону України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
і порушує приписи статей 1, 80 і
101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу обласне відділення АМК просить
залишити постанову зі справи без зміни, а касаційну скаргу - без
задоволення з посиланням на те, що позивачем втрачено право на
подання позову з огляду на пропущення ним строку оскарження рішень
органів Антимонопольного комітету України, встановленого статтею
60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним
( 1798-12 ) (1798-12)
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги. Представник H-ської міської ради у судове засідання не
з'явився.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників відповідача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що :
- оспорюване рішення отримано виконкомом H-ської міської ради
16.07.2003 згідно з відміткою на штемпелі;
- відповідно до оспорюваного рішення в діях H-ської міської ради
містяться ознаки правопорушення, яке передбачене пунктом 3 статті
50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
у вигляді антиконкурентних
дій органу місцевого самоврядування в частині прийняття рішення,
які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи
спотворення конкуренції;
- позовна заява подана H-ською міською радою 22.09.2003, тобто з
пропуском двомісячного строку, встановленого Законом України "Про
захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
заявник, відповідач, третя
особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного
комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк
з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
З огляду на відповідний законодавчий припис і присікальний
характер зазначеного строку суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про необхідність припинення провадження в
даній справі.
Посилання скаржника на порушення у зв'язку з цим вимог Конституції
України, Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
та
ГПК України не можуть бути взяті до уваги.
Закон, визначаючи право особи, в тому числі юридичної, на судовий
захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, водночас може
встановлювати порядок та строк (в тому числі присікальний),
здійснення такого захисту, що й зроблено законодавцем у наведеній
нормі Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
. Тому є неможливим вирішення господарським судом спору
щодо такого акта органу Антимонопольного комітету України, який
оскаржено поза межами зазначеного строку.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд вирішує господарські спори на підставі
Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів
України. Водночас господарський суд не наділено повноваженнями
стосовно оцінки приписів законодавчих актів, в даному разі Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, на
предмет їх відповідності Конституції України, іншим законам
України.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.02.2004 p. зі справи № 9/205-2496 залишити без змін, а
касаційну скаргу H-ської обласної ради - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь