ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 04/473-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чернова Є.В.,
суддів Цвігун В.Л.,
Яценко О.В.,
розглянув касаційну Державної інспекції з контролю за цінами в
скаргу Харківської області
на постанову від 04.02.04 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 04/473-03 господарського суду
Харківської області
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в
Харківської області
до ТзОВ фірма “Ловис Лімітед”, м. Харків
про стягнення 88,89 грн.
За участю представників:
позивача: не з’явилися
відповідача: Ковальова О.С., довір. № 115 від 19.12.03
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 28.05.04 для розгляду справи утворено колегію суддів
у складі: Чернова Є.В. – головуючого, Цвігун В.Л., Яценко О.В..
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.03 у
позові відмовлено. Рішення обгрунтовано тим, що відповідно ЗУ
“Про місцеві державні адміністрації” ( 586-14 ) (586-14)
повноваження
облдержадміністрації в галузі цін чітко визначені – регулювання
цін на комунальні послуги; що на момент прийняття розпорядження
№ 210 облдержадміністрація не була наділена правом регулювання
ціни на продукти. Державне регулювання ціни продажу рису
відсутне (суддя А.Григоров).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
04.02.04 рішення господарського суду залишено без змін з тих же
підстав (колегія суддів у складі: В.Олійник – головуючий,
Т.Гончар, Т.Кравець).
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх
скасувати, як таки, що прийняті з порушенням нори матеріального
та процесуального права, а саме, що право облдержадміністрації
на видання розпорядження № 210 від 07.07.03 “Про заходи щодо
недопущення необгрунтованого підвищення споживчих цін”
обумовлено ст. 8 ЗУ “Про ціни та ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
,
згідно якої допускається тимчасове повернення до державного
регулювання цін та тарифів, раніше виведених з-під контролю за
рішенням КМУ, виконавчих комітетів обласних, міських рад у разі
надмірного зростання цін. Порушення норм процесуального права
відбулося у незастосуванні ч. 3 ст. 16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якою зазначено, що розгляд справ у спорах, у яких відповідачем є
обласні державні адміністрації, є виключною компетенцією
господарського суду м. Києва. Тому, на думку скаржника, питання
законності видання розпорядження облдержадміністрації повинно
бути розглянуто господарським судом м. Києва. В поданій
касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані рішення
та постанову, припинити провадження по справі.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
ўнстанцўя не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне:
Згідно рішення Державної інспекції з контролю за цінами в
Харківської області № 157 від 15.07.03, прийнятого на підставі
ст. 14 ЗУ “Про ціни та ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
, за порушення
вимог розпорядження першого заступника голови
облдержадміністрації від 07.07.03 № 210, яким встановлений
граничний рівень торгівельної надбавки для реалізації крупи
гречаної, манної, ячневої, рису, пшона, цукру, борошна,
застосовані фінансові санкції до відповідача у розмірі 59,26
грн. та стягнення 29,63 грн. необгрунтровано отриманої виручки.
Актом перевірки від 02.04.09.03 встановлено, що відповідач
здійснював реалізацію товарів (крупа гречана, манна, ячнева,
рис, пшоно, цукор, борошно) з застосуванням торгівельної
надбавки в розмірі понад 10%. Перевірка здійснювалася в період з
09.07.03 по 02.09.03.
Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради
міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрації, виконавчих органів міських рад
щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції,
товарів, послуг затверджено Постановою КМУ № 1548 ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
від 26.12.96.
Відповідно до п. 12 цієї постанови ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
повноваження
облдержадміністацій на регулювання цін на цукор, пшоно, рис не
передбачені.
Розпорядження облдержадміністрації № 210 було прийнято 07.07.03,
в той час, як повноваження встановлювати граничні торгівельні
надбавки на зерно, борошно, хліб і хлібобулочні вироби,
макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, ковбаси варені,
молоко, сир, масло вершкове та олію були надані
облдержадміністраціям постановою КМУ № 1150 від 24.07.03 “Про
недоліки у роботі окремих органів виконавчої влади із
забезпеченням продовольчої безпеки та заходи щодо стабілізації
ринку основних продовольчих товарів” ( 1150-2003-п ) (1150-2003-п)
.
Тоб-то попередні судові інстанції дійшли вірного висновку, що на
момент прийняття розпорядження № 210 облдежадміністрація не була
наділена правом регулювати ціни на наведену продукцію.
Посилання скаржника на ст. 8 ЗУ “Про ціни та ціноутворення”
( 507-12 ) (507-12)
що до правомірності прийнятого розпорядження № 210
від 07.07.03 колегією суддів до уваги не приймається, оскільки в
цій нормі відсутнє визначення повноважень облдержадміністрації.
Посилання скаржника на порушення ст. 16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
також є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 3 зазначеної
статті справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи
центральний орган виконавчої влади...., міські ради або
обласнў,... розглядаються господарським судом м. Києва. В даному
спорі відповідачем є товариство та спір заявлено про стягнення
коштів.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що
прийняті судові рішення відповідають вимогам матеріального та
процесуального права та підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в
Харківської області залишити без задоволення, рішення
господарського суду Харківської області від 23.12.03 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
04.02.04 у справі № 04/473-03 залишити без змін.