ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.06.2004                                      Справа N 20-5/260

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 11.10.2004

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - судді Плахотнюк С.О.,

     суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.,

     розглянувши касаційну скаргу ВАТ ЕК "Севастопольенерго"

     на постанову  від  21.01.2004  Севастопольського апеляційного
господарського суду

     та рішення   від   28.10.2003   господарського   суду   міста
Севастополя

     у справі N 20-5/260

     за позовом ВАТ ЕК "Севастопольенерго"

     до ДП "Завод Муссон-Точ" ВАТ "Муссон"

     про стягнення 10039,88 грн.,

     за участю представників:

     - позивача - Злобіна А.А.,

     - відповідача - не з'явився (належним чином повідомлено),

     В С Т А Н О В И В:

     Рішенням від 28.10.2003 господарського суду міста Севастополя
(суддя Антонова   І.В)  у  справі  N  20-5/260  в  позові  ВАТ  ЕК
"Севастопольенерго"  відмовлено.  Рішення   мотивовано   тим,   що
оскільки,  відповідно до ст.  162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         одностороння
зміна умов договору  не  допускається,  господарський  суд  першої
інстанції  прийшов  до  висновку  щодо необґрунтованості заявлених
позивачем вимог.

     Постановою від  21.01.2004   Севастопольського   апеляційного
господарського  суду  (судова  колегія у складі:  головуючий суддя
Прокопанич Г.К.,  судді  Лисенко  В.А.,  Волкова  К.В.)  у  справі
N 20-5/260   рішення  від  28.10.2003  господарського  суду  міста
Севастополя у цій справі залишено без змін.

     Не погоджуючись з рішенням від 28.10.2003 господарського суду
міста  Севастополя  та постановою від 21.01.2004 Севастопольського
апеляційного господарського суду  у  справі  N  20-5/260,  ВАТ  ЕК
"Севастопольенерго"  подало  до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу,  у якій просить скасувати зазначені  рішення  та
постанову.  Касаційна  скарга  мотивована  тим,  що господарськими
судами першої та  апеляційної  інстанції  неправильно  застосовано
норми матеріального   (Закон   України   "Про   електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        ,  Постанова КМ України  в  редакції  від  09.04.2002
N 475   ( 475-2002-п   ) (475-2002-п)
           "Про  затвердження  Порядку  поставки
електричної енергії  користувачам")  права  та  неповно  з'ясовано
обставини справи.

     Заслухавши доповідача,   представника  позивача,  перевіривши
правильність застосування норм матеріального права судова  колегія
Вищого  господарського суду України дійшла висновку,  що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Господарськими судами попередніх  інстанцій  встановлено,  що
відповідно до  укладеного  сторонами  договору N 47 від 15.04.2002
лімітним повідомленням   N   1582/19   від   25.04.2003   ТОВ   ЕК
"Севастопольобленерго"  встановило  відповідачу договірну величину
споживання електричної енергії  на  червень  місяць  2003  року  в
розмірі 25000 кВт/г.

     Пунктом 1.1.2  зазначеного  договору передбачено,  що лімітне
повідомлення діє до отримання Абонентом  нового  і  є  невід'ємною
частиною договору.

     Судами також  встановлено,  що  рахунок  про  оплату спожитої
відповідачем понад ліміт електроенергії N 2571 від  04.07.2003  та
лист від  22.07.2003  N  3192/19  про зниження договірної величини
споживання  електроенергії   позивач   направив   відповідачу   по
закінченню розрахункового періоду.

     Встановивши, що  об'єм  спожитої  ДП  "Завод  "Мусон-Точ"  за
червень місяць 2003 року  електроенергії  становить  12560  кВт/г,
тобто не перевищує встановленої величини споживання,  господарські
суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного  висновку
про відсутність підстав для застосування до відповідача фінансових
санкцій, передбачених   ч.   5   ст.   2   Закону   України   "Про
електроенергетику"  ( 575/97-ВР  ) (575/97-ВР)
        ,  оскільки споживачі сплачують
енергопостачальникам   п'ятикратну   вартість   різниці   фактично
спожитої   і   договірної   величини   у   випадку  споживання  за
розрахунковий період електричної енергії понад договірну величину.

     Враховуючи вищевикладене,     колегія      суддів      Вищого
господарського  суду  України вважає,  що при прийнятті рішення та
постанови господарські  суди  не  порушили  норм  матеріального  і
процесуального права,  а тому судова колегія Вищого господарського
суду України вважає, що підстави для зміни чи скасування постанови
від  21.01.2004 Севастопольського апеляційного господарського суду
та рішення від 28.10.2003 господарського суду міста Севастополя  у
справі N 20-5/260 відсутні.

     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну ВАТ  ЕК  "Севастопольенерго"   на   постанову   від
21.01.2004  Севастопольського  апеляційного господарського суду та
рішення від 28.10.2003 господарського  суду  міста  Севастополя  у
справі N 20-5/260 залишити без задоволення.

     Постанову від   21.01.2004   Севастопольського   апеляційного
господарського суду та рішення від 28.10.2003 господарського  суду

міста Севастополя у справі N 20-5/260 залишити без змін.