ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 5/2841-3/288
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянув касаційну ДПІ у Галицькому районі м. Львів
скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду
від 25.02.2004
у справі № 5/2841-3/288
за позовом ТОВ “Експедитор”
до ДПІ у Галицькому районі, м. Львів
про визнання недійсним акта ненормативного характеру,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2003
(В.Івасько) визнано недійсною податкову вимогу ДПІ у Галицькому
районі м. Львова, так як Закон України “Про порядок погашення
зобов’язань перед бюджетними та державними цільовими фондами не
передбачає узгодження податкового зобов’язання шляхом видачі
простих векселів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.02.2004 (судді О.Бобеляк, О.Дубник, Г.Орищик) рішення суду
залишено без зміни з тих же підстав та мотивів.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова просить постанову Львівського
апеляційного господарського суду та рішення Львівського
господарського суду по цій справі скасувати, так як визначена у
векселі сума податкового зобов’язання не може бути оскаржена до
суду, відсутні докази того, що ТОВ “Експедитор” є підприємством,
на які розповсюджуються гарантії від змін законодавства,
порушена ст. 5 Закону України “Про усунення дискримінації в
оподаткуванні” ( 1457-14 ) (1457-14)
.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає правомірним частково
задовольнити касаційну скаргу виходячи з наступного.
Згідно податкової вимоги, виданої податковим органом від
18.03.2003 позивачу нараховано ПДВ із вартості ввезених в
Україну товарів, та мито, пов’язане із ввезенням товару.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язання перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
митні органи є контролюючими органами стосовно ПДВ,
ввізного мита, які відповідно до Закону справляються при
ввезенні товарів на митну територію України.
Згідно п. 6.2.1 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, якщо контролюючий
орган, що провів суму узгодження, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
В зв’язку з викладеним касаційна інстанція зазначає на неповноту
встановлення обставин справи в частині направлення зазначеного
подання.
Крім того, не з’ясовано чи направлялась платником податку
декларація, чи застосовано податковим органом п. 4.2.2 Закону
України ( 2181-14 ) (2181-14)
в частині самостійного визначення сум
податкового зобов’язання шляхом проведення перевірки та
встановлення у відповідному рішенні ДПІ наявності (відсутності)
пільг, які надавалися окремим категоріям підприємств, в тому
числі із застосуванням непрямих методів.
Касаційна інстанція констатує, що узгодження податкового боргу
можливе шляхом вчинення певних дій, тобто фактичного
перерахування спірної суми податкового зобов’язання до бюджету,
наявності рішення податкового органу, яке прийняте на підставі
документальної перевірки.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Львівського апеляційного господарського суду у
справі № 5/2841-3/288 та рішення суду по цій справі скасувати.
2. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.