ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 5/2077
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Подоляк О.А.,
розглянувши
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
на рішення від 16 жовтня 2003 року господарського
суду Житомирської області та постанову від
26 лютого 2004 року Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/2077
за позовом колективного підприємства "YYY"
до відкритого акціонерного товариства "XXX"
про стягнення 3 698, 97 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 16 жовтня 2003 року господарського суду Житомирської
області (суддя І. Лозинська) позов задоволено та стягнуто з
відповідача на користь позивача 3 040,60 грн. боргу, 243, 20 грн.
індексу інфляції, 205, 89 грн. річних, 209, 88 грн. пені, судові
витрати з мотивів невиконання зобов'язання.
Постановою від 26 лютого 2004 року Житомирського апеляційного
господарського суду (судді А. Гулова, Г. Майор, Л. Шкляр) рішення
скасовано в частині стягнення пені та змінено в частині стягнення
сум інфляційних нарахувань, річних та судових витрат. В решті
рішення залишено без змін.
Відповідач наполягає на касаційному перегляді судових рішень з
огляду на неправильне застосування господарськими судами приписів
статей 4, 41, 151, 161, 162, 165 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте їх представники в судове засідання не з'явились.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Приймаючи постанову за результатами перегляду судового рішення в
апеляційному порядку, господарський суд виходив з того, що 16
січня 2001 року між сторонами було підписано договір № 4-Т/43,
відповідно до умов якого сторони зобов'язалися здійснити зустрічну
поставку товарів, найменування, ціну та інші особливості яких
погодились визначити додатково в списках № 1, № 2.
Відповідно до статті 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважаться
укладеним, коли між сторонами в потрібний у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті
умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для
договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою
однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Апеляційним господарським судом досліджено, що сторонами не були
узгоджені списки № 1, № 2, що свідчить про недосягнення згоди по
істотним умовам для даного виду договору: договір містить ознаки
міни, до якого в силу статті 242 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
мають застосовуватися правила договору
купівлі-продажу, у тому числі щодо предмета та ціни, а тому
договір від 16 січня 2001 року за № 4-Т/43 не може вважатися
укладеним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відпустив відповідачу
фарфоровий посуд на загальну суму 9 014, 17 грн., що
підтверджується довіреностями від 16 січня 2001 року серії ИАЕ №
665312 та від 26 лютого 2001 року серії ЯГП № 727035, а також
рахунками - фактурами від 23 січня 2001 року № 00153 та від 26
лютого 2001 року № 00526 і актом звірки від 1 січня 2003 року
(а.с. 18, 26), однак відповідач за отриманий товар не
розрахувався.
При визначенні строку виконання зобов'язання по оплаті продукції
апеляційним судом правомірно застосовано статтю 165 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки, в документах, на
підставі яких відповідачем було отримано у позивача продукцію, не
зазначено строку виконання зобов'язання по її оплаті.
З матеріалів справи вбачається, що претензія позивача від 13
лютого 2003 року № 21 юр 247 про оплату товару на суму 3 040 грн.,
залишена відповідачем без задоволення.
Згідно зі статтею 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк.
Відповідно до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язаний, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення та три проценти річних з простроченої! суми.
За висновками апеляційного господарського суду, сума інфляційних
нарахувань за період з 24 лютого до 31 травня 2003 року складає
55, 93 грн. До того ж, розмір річних за період з 24 лютого до 9
червня 2003 року (день звернення позивача до суду, про що свідчить
відтиск штемпеля на поштовому конверті, в якому направлено позовні
матеріали до господарського суду Житомирської області) становить
26, 17 грн.
Також слід зазначити, що апеляційний суд дійшов правильного
висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача,
тому що відповідно статті 180 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути
укладена в письмовій формі.
Таким чином, висновок апеляційного суду про часткове задоволення
позовних вимог колегія суддів вважає обґрунтованим.
Твердження скаржника про те, що апеляційний суд неправомірно не
застосував приписи пункту 11 частини першої статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є
безпідставними, оскільки в даному випадку факт неукладення
договору не звільняє відповідача від обов'язку здійснити
розрахунки за отриманий ним товар.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія
суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини
були встановлені господарським судом апеляційної інстанції на
підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих
сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача
надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 16 жовтня 2003 року господарського суду Житомирської
області та постанову від 26 лютого 2004 року Житомирського
апеляційного господарського суду у справі № 5/2077 залишити без
змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя О. А. Подоляк