ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 42/10-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.,
розглянувши ТОВ “Торговий дім “Універсал”
касаційну скаргу
на постанову від 10.03.2004 Київського апеляційного
господарського суду
від 12.02.2004 господарського суду
та рішення Київської області
у справі № 42/10-2003
за позовом ТОВ “Торговий дім “Універсал”
до ТОВ Виробничого підприємства “Сучасні
деревообробні технології”
третя особа Підприємство “Інвальплюс”
про визнання недійсним договору від 12.07.2002
за участю представників:
- позивача – Хіловського Д.Г.,
- відповідача – Федорова Д.В.,
- третьої особи – Пилипенка В.А.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 12.02.2004 господарського суду Київської області
(суддя Кравчук Г.А.) у справі № 42/10-2003 в позові ТОВ
“Торговий дім “Універсал” про визнання недійсним відповідно
ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договору від 12.07.2002 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відсутні правові підстави вважати, що
спірний договір про надання посередницьких послуг від 12.07.2002
є мнимим, таким, що укладений про людське око, без наміру
створити юридичні наслідки.
Постановою від 10.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду (головуючий Капацин Н.В., судді: Андрієнко В.В. Ковтонюк
Л.В.) у справі № 42/10-2003 рішення господарського суду
Київської області від 12.02.2004 у цій справі залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що позивач всупереч вимогам частини
першої статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не довів ті обставини,
на які посилається як на підставу своїх вимог і у суду першої
інстанції не було будь-яких правових підстав визнавати, що
обидві сторони при оформленні спірного договору мали на меті
укласти його про людське око, без наміру створити юридичні
наслідки.
Не погоджуючись з рішенням від 12.02.2004 господарського суду
Київської області та постановою від 10.03.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 42/10-2003, ТОВ
“Торговий дім “Універсал” подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, в якій просить скасувати повністю
зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким
визнати недійсним договір на надання посередницьких послуг від
12.07.2002 з моменту його укладання. Касаційна скарга мотивована
тим, що зазначені постанова та рішення прийняті при неповному
з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки,
викладені в постанові та рішенні не відповідають обставинам
справи, оскаржувана постанова та рішення прийняті з порушенням
та неправильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права, а саме ст. 58 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 3-4, 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування господарським судом Донецької області
норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
ўншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції
справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій
інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII
ГПК.
Відповідно до положень ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Київський
апеляційний господарський суд у визначеному законом порядку
встановив відсутність доведеності обставин, на яких ґрунтуються
вимоги позивача, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору, на підставі доказів.
Так, з матеріалів справи не видно, що позивач довів наявність у
сторін спірного договору наміру укласти договір про надання
посередницьких послуг лише про людське око. А відповідно до
частини першої статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, саме на
позивача покладається обов’язок доводити ті обставини, на які
посилається як на підставу своїх вимог.
Поряд з цим, інші обставини справи, зокрема факт виконання
відповідачем спірного договору, що з достовірністю встановлені
судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується
зібраними доказами, заперечують наявність умислу у позивача та
відповідача щодо укладення саме мнимої угоди.
З огляду на вищевикладене та на те, що предметом доказування у
даній справі є наявність чи відсутність підстав для визнання
спірної угоди недійсною, касаційна інстанція вважає доводи
викладені в касаційній скарзі про неправильне застосування норм
ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
-
необґрунтованими та такими що суперечать обставинам справи, а
вимоги про визнання договору недійсним – такими, що не
підлягають задоволенню.
Посилання скаржника на неправильне застосування апеляційним
судом норм ст. 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не приймається судом
до уваги, так як апеляційний суд не порушив право позивача на
судовий захист своїх прав, повідомив про час і місце розгляду
справи та не відмовив у розгляді позовних вимог. Інших порушень
процесуального права, що потягли б за собою неповне з'ясування
обставин справи (які мають значення для правильного вирішення
спору) чи прийняття неправильного судового рішення при перевірці
оскаржуваних актів не виявлено.
Решта твердження касаційної скарги зводяться до необхідності
вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних
доказів над іншими, тобто здійснення відмінної від апеляційного
суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що в оскаржуваній
постанові була дана належна юридична оцінка обставинам справи і
правильно застосовані норми матеріального права.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Торговий дім “Універсал” на постанову від
10.03.2004 Київського апеляційного господарського суду та
рішення від 12.02.2004 господарського суду Київської області у
справі № 42/10-2003 залишити без задоволення.
Постанову від 10.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду та рішення від 12.02.2004 господарського суду Київської
області у справі № 42/10-2003 залишити без змін.