ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 34/469пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідачів Білоусов Ю.М. – дов. від 24.12.2003
року
не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Макіївці
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.03.2004 року
у справі № 34/469пд господарського суду
Донецької області
за позовом Державної податкової інспекції у
м. Макіївці
до - Відкритого акціонерного
товариства “Макіївський коксохімічний
завод”
- Приватного підприємства “Мотор”
про визнання недійсною угоди
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2002 року Державна податкова інспекція у м. Макіївці
звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до
Відкритого акціонерного товариства “Макіївський коксохімічний
завод” та Приватного підприємства “Мотор” про визнання недійсною
на підставі статті 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
угоди укладеної між
відповідачами від 10.07.2000 року № 457 на суму 178978 грн. та
стягнення у доход держави усього отриманого відповідачами по
угоді. Стягнення з Приватного підприємства “Мотор” на користь
Відкритого акціонерного товариства “Макіївський коксохімічний
завод” 178978 грн.; стягнення з Відкритого акціонерного
товариства “Макіївський коксохімічний завод” на користь держави
178978 грн. вартість отриманого за угодою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що: між Відкритим акціонерним
товариством “Макіївський коксохімічний завод” та Приватним
підприємством “Мотор” було укладено угоду від 10.07.2000 року
№ 457 на суму 119750 грн. на постачання дизельного палива та
бензину марки А-92, яку доповнено 15.08.2000 року на суму
139500грн. на постачання бензину марки А-76. Факт постачання
товару підтверджено накладними на загальну суму 178978 грн.
Розрахунок з боку Відкритого акціонерного товариства
“Макіївський коксохімічний завод” відбувся шляхом заліку
однорідних зустрічних вимог за заявами від 31.07.2000 року та
30.08.2000 року. За фактом поставки у Приватного підприємства
“Мотор” виникло податкове зобов’язання з податку на додану
вартість у розмірі 29829,60 грн., а у Відкритого акціонерного
товариства “Макіївський коксохімічний завод” відповідний
податковий кредит. Позивач також зазначає, що установчі
документи Приватного підприємства “Мотор” визнані недійсними
рішенням Центрального міського районного суду м. Горлівки від
29.11.2001 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.2004
року (суддя Наумова К.Г.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2004 року
(судді: Алєєва І.В. - головуючого, Бондарєва Г.Г., Величко
Н.Л.), у позові відмовлено.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: факт відсутності у
засновника підприємства наміру здійснювати підприємницьку
діяльність не можна ототожнювати з умислом при укладанні
конкретних цивільно-правових угод. Реєстрація підприємств
особою, яка не мала намірів здійснювати підприємницьку
діяльність та наступне визнання установчих документів такої
юридичної особи недійсними відповідно до статті 8 Закону України
“Про підприємство” могло бути підставою для скасування державної
реєстрації в установленому порядку, а також для порушення
кримінальної справи, а не для визнання угоди недійсною. Доказів
встановлення умислу фізичних осіб – посадових осіб Приватного
підприємства “Мотор” у скоєні злочину, яким є приховування
доходів від оподаткування або фіктивне підприємництво, суду не
надано, також не надано доказів притягнення посадових осіб та
інших осіб, причетних до діяльності Приватного підприємства
"Мотор” до кримінальної відповідальності. Також, суди виходили з
того, що Цивільний кодекс Української РСР втратив чинність
згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а діючий Цивільний кодекс України не
передбачає такої підстави визначення правочинів недійсними як
укладання правочину з метою, яка суперечить інтересам держави та
суспільства, та наслідки визнання правочину недійсним, як
стягнення у доход держави отриманого за правочином.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна податкова
інспекція у м. Макіївці звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 16.03.2004 року, в якій
просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судами норм матеріального права, а саме: пункту 4 Прикінцевих та
перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відкрите акціонерне товариство “Макіївський коксохімічний завод”
надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну
скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову у даній
справі залишити без змін.
Приватне підприємство “Мотор” відзив на касаційну скаргу не
надало.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника
відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно
правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип
закріплений у частині першій статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, за якою дію нормативно-правового акта в часі
треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим
актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до
події, факту застосовується той закон або інший
нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали
місце.
Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
- Цивільний кодекс України
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода,
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен
з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від
28.04.1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до угод,
укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанції при розгляді справи, Приватне підприємство “Мотор”
засновано особою, яка не мала наміру займатися підприємницькою
діяльністю та створила підприємство в інтересах іншої особи.
Однак, господарським судом не була дана належна оцінка даним
обставинам.
Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанції,
ухвалюючи судові рішення, дійшли висновку, що спірна угода була
виконана сторонами. Виконання спірної угоди з боку Відкритого
акціонерного товариства “Макіївський коксохімічний завод”
відбулося шляхом заліку однорідних зустрічних вимог за заявами
від 31.07.2000 року та 30.08.2000 року.
Однак, даний висновок господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій зроблено без надання належної оцінки
заявам про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних
вимог від 31.07.2000 року та 30.08.2000 року, а тому висновки
господарських судів першої та апеляційної інстанцій було
зроблено без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це
вимагається статтею 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема господарськими судами не досліджено
самі вищезазначені заяви та не з’ясовано чи проведено по ним
заліки саме за спірною угодою, в якій саме сумі та на підставі
яких документів, та чи зазначено в даних заявах взагалі
посилання на проведення взаємозаліків за спірною угодою.
Також, касаційна інстанція зазначає, що крім визнання угоди
недійсною, позовна заява містить вимогу про стягнення отриманого
за угодою, проте вказана обставина не була предметом розгляду
суду першої та апеляційної інстанцій, що унеможливлює вирішення
спору в частині застосування наслідків визнання угоди недійсною.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконного та необґрунтованого рішення.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційної інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
судових рішеннях господарських судів, рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2004
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 16.03.2004 року у справі № 34/469пд господарського суду
Донецької області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Макіївці
задовольнити частково.