ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 28/532
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Дроботової - головуючого Н.Волковицької, Г.Фролової
за участю представників:
позивача Шморгун М.К. дов. від 22.05.03 р. Крайняка Ю.О. дов.
від 18.05.04 р.
відповідачів Венгер Г.О. дов. від 23.04.04 р. Пікула О.В.
дов. від 30.12.03 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову від 04.03.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 28/532 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л."
до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000102315/0 від 30.07.03 р.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулось з
позовом до господарського суду м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0000102315/0 від 30.07.03 р.
про донарахування податку на додану вартість в сумі 1330860 грн.
та застосування штрафних санкцій в сумі 665430 грн., прийнятого на
підставі акта перевірки N 336/23-1507/30109292 від 28.07.03 р.
Вказаним актом ДПІ у Печерському районі м. Києва сума
заявленого позивачем податкового кредиту за квітень 2001 р.
зменшена на 1330860 грн., а сума податкового зобов'язання
відповідно збільшена на цю ж суму, в зв'язку з порушенням
позивачем вимог підпункту 11.2.1, пункту 11.2 статті 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В акті, зокрема, зазначено, що укладений між ТОВ "Стімекс" та
позивачем договір купівлі-продажу N 0204 від 02.04.2001 р.
обладнання є безтоварним.
Позивач свої доводи обгрунтував тим, що на суму заявленого в
декларації з податку на додану вартість в квітні 2001 р.
податкового кредиту, в тому числі у зв'язку з придбанням
технологічної зубофрезерної лінії в сумі 1330860 грн., у нього
наявна належним чином оформлена податкова накладна, видана
суб'єктом підприємницької діяльності, належним чином
зареєстрованим в якості платника ПДВ.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2003 р.
позовні вимоги задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення N 0000102315/0 від 30.07.03 р.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив що факт
належного оформлення податкової накладної отриманої позивачем від
продавця товару (ТОВ "Стімекс") відповідачем не заперечується.
Договір поставки обладнання N 0204 від 02.04.01 р. і отримана
податкова накладна є чинними і їх відповідність вимогам закону
відповідачем не оспорена, що підтверджує правомірність
використання позивачем цих документів при визначені податкових
зобов'язань.
Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на
підтвердження своїх доводів щодо того, що позивачем до складу
податкового кредиту включено суму ПДВ без фактичного придбання
товару, вартість якого включається до складу валових витрат. Тому
висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги
підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є невірними та позивач
правомірно відніс у квітні 2001 р. до податкового кредиту ПДВ в
сумі 1330860 грн. Крім того, оскільки позивач має належним чином
оформлені первинні документи та податкові накладні, до нього не
може бути застосована відповідальність у вигляді штрафних
(фінансових) санкцій.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва Київський апеляційний господарський
суд, переглянувши рішення господарського суду м. Києва, постановою
від 04.03.2004 р. апеляційну скаргу залишив без задоволення, а
рішення господарського суду м. Києва від 03.11.03 р. без змін.
В постанові апеляційний суд зазначив, що доводи відповідача
про безтоварність угод з приводу придбання зубофрезерного
обладнання спростовуються зібраними по справі доказами.
ДПІ у Печерському районі м. Києва подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, в задоволенні позовних
вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права.
При цьому ДПІ у касаційній скарзі вказує на те, що судами при
вирішенні спору було порушено норми матеріального права, а саме:
підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно якого податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених
(нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів. Пункт 5.1 статті 5 "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає, що валові витрати
виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності. А в матеріалах справи відсутні докази, які б
підтверджували намір позивача використовувати у власній
господарській діяльності технологічну зубофрезерну лінію придбану
у ТОВ "Стімекс" згідно договору купівлі-продажу N 0204 від
02.04.01 р. Крім того з матеріалів справи вбачається що зазначений
товар був проданий за ціною нижчою від ціни придбання, що
підтверджує на думку відповідача відсутність наміру
використовувати його у своїй господарській діяльності, метою якої,
напевно, є отримання прибутку, а тому вартість товару придбаного у
ТОВ "Стімекс" позивачем не може бути віднесена до складу валових
витрат виробництва та обігу.
Позивач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує
та просить рішення і постанову залишити без змін з мотивів, якими
вони обгрунтовані.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник з приводу
віднесення до податкового кредиту за квітень 2001 р. ПДВ від
вартості придбаної у ТОВ "Стімекс" технологічної зубофрезерної
лінії згідно договору N 0204 від 02.04.01 р.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів
7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування цим податком є операції
платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній
території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за
договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ;
особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану
вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та
скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для
віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до
податкового кредиту.
Порядок формування права на податковий кредит визначений
пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а основна вимога щодо права платника
податку на додану вартість на податковий кредит міститься у
підпункті 7.4.1 цієї статті.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
Підпунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових витрат належить
сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Зокрема, до валових витрат на підставі підпункту 5.3.9 пункту
5.3 статті 5 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не належать будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Крім того, у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено,
що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими
накладними.
Датою виникнення права на податковий кредит, згідно з
підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів
- у разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено з
посиланням на конкретні матеріали справи (договір поставки
обладнання N 0204 від 02.04.2001 р., додаток N 1 "Специфікація",
акт прийому-передачі обладнання, податкова накладна від
05.04.2001 р., договір комісії N 0404/1 від 04.04.01 р., акт
прийому передачі від 04.04.01 р. до договору комісії, специфікація
N 1 від 04.04.01 р., додаткова угода до договору комісії, акт
прийому-передачі виконаних робіт, вантажна митна декларація
N 80601/002825 від 06.04.01 р., акти зустрічних перевірок), що
угода не є безтоварною, а позивач обгрунтовано включив до складу
податкового кредиту ПДВ, фактично сплачене по даній угоді.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо
відсутності у позивача наміру використовувати придбане обладнання
у господарський діяльності, що, на думку відповідача,
підтверджується продажною ціною, яка є меншою від ціни придбання
не беруться судовою колегією до уваги, оскільки, як встановлено
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вказані
обставини не були встановлені в акті перевірки, на підставі якого
прийнято оспорюване податкове повідомлення рішення, а відповідно
до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених
у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7,
пунктом 5 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 03.11.2003 р. господарського суду м. Києва та
постанову від 04.03.2004 р. Київського апеляційного господарського
суду у справі N 28/532 господарського суду м. Києва залишити без
змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва - без задоволення.