ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 30/234-03-7270
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача(ГУ ВВ МВСУ) Спаський С.Є.
відповідача Тимчинська Ю.М.
за участю представника прокуратури Туркот М.С.
розглянув касаційну Заступника Генерального прокурора
скаргу (подання) України
на постанову від 24.03.2004
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 30/234-03-7270
за позовом Заступника Генерального прокурора
України в інтересах держави в особі ГУ
ВВ МВС України
до ПП “Ремерцентр”
3-тя особа без Управління Міністерства внутрішніх справ
самостійних вимог України в Одеській області, м. Одеса
про спонукання передати збудоване житло
та зустрічним позовом ПП “Ремерцентр”
до ГУ ВВ МВС України
про про зобов'язання прийняти збудоване жило та підписати акт
приймання - передачі в редакції від 12.08.2003 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2004 р.
(суддя Рога Н. В.) у задоволені позовних вимог прокурора
відмовлено, а зустрічний позов задоволений у повному обсязі та
Головне управління внутрішніх військ МВС України зобов'язано
прийняти 20 збудованих відповідачем квартир за № № 1, 2, З, 7,
8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 19, 21, 22, 24, 25, ЗО, 31, 33,
загальною вартістю 2 080 000 грн., що знаходяться у 11-ти
поверховому будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул.
Бугаївська, 46, корп. 7 та підписати акт їх приймання-передачі в
редакції від 12.08.2003 року.
Рішення мотивовано тим, що ГУ ВВ МВС України перерахувало не
повну грошову суму згідно договору № 116 про будівництво житла в
будинку № 46/7 по вул. Бугаївській м. Одеса в порядку пайової
участі від 01.09.2000, а лише частину в розмірі 2 080 000 грн.,
отже має право на частину передбаченого договором нерухомого
майна відповідно до обсягів здійсненого платежу. При цьому ГУ ВВ
МВС України зобов’язаний прийняти збудоване житло від ПП
“Ремерцентр” та підписати акт приймання-передачі в редакції від
12.08.2003.
Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського
суду (у складі Гол. Шевченко В.В., суддів Бєляновського В.В.,
Мирошниченко м. А.) від 24.03.04 апеляційне подання заступника
Генерального прокурора України задоволене частково, рішення
господарського суду Одеської області від 14.01.04 у справі
№ 30/234-03-7270 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов
заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в
особі Головного управління внутрішніх військ МВС України
(Позивач) до ПП “Ремерцентр” (Відповідач) про зобов'язання
передати збудоване житло за якістю, визначеною державними
будівельними нормами України, залишено без розгляду. Зустрічні
позовні вимоги ПП “Ремерцентр” до Головного управління
внутрішніх військ МВС України про зобов'язання прийняти
збудоване житло та підписати акт приймання-передачі в редакції
від 12.08.03 залишено без задоволення. Договір № 116 на
будівництво житла в порядку пайової участі від 01.09.2000
укладеним між ПП “Ремерцентр” та Головним управлінням внутрішніх
військ МВС України визнано недійсним.
Постанова мотивована тим, що рішенням господарського суду
Одеської області від 3.04.2003 р. у справі № 17-5-30-20/02-3188,
що набрало законної сили, договір купівлі-продажу спірного
будинку, укладений між ВАТ “Одеський радіально-свердлильних
верстатів” та ПП “Ремерцентр” визнаний недійсним, він є
недійсним з моменту його укладення, тобто з 11.07.2000р.
Таким чином, договір № 116 від 01.09.2000 р. укладений між ПП
“Ремерцентр” і ГУВВ МВС України не відповідає вимогам
ст.ст. 2,4,48 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, так як
при його укладенні ПП “Ремерцентр” не був власником будинку та
не мав право розпорядження квартирами, а тому зазначена угода є
недійсною відповідно ч. 1 ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з моменту
її укладення.
Генеральна прокуратура з рішенням та постановою у справі не
згодна, в зв’язку з чим було внесено касаційне подання, яке
містить вимоги згадані судові акти у справі скасувати, позовні
вимоги задовольнити. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що за
його переконанням суди першої та апеляційної інстанцій
неправильно застосували положення чинного процесуального
законодавства та неправильно оцінили фактичні обставини справи.
Зокрема на думку скаржника право власності на будинок № 46/7 по
вул. Бугаївській в м. Одесі залишилось за ПП “Ремерцентр”.
ПП “Ременрцентр” подало відзив на касаційне подання, в якому
просить постанову суду апеляційної інстанції у справі залишити
без змін, а касаційне подання-без задоволення.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Твердження скаржника про те, що суд вийшов за межи перегляду
справи в апеляційній інстанції, прийнявши та розглянувши вимогу
ПП “Ремерцентр” щодо визнання договору № 116 від 01.09.2000
недійсним, оскільки остання не була предметом розгляду в суді
першої інстанції, не є обґрунтованим виходячи з наступного.
Особливості перегляду справи в апеляційній інстанції викладені у
розділі ХІІ ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
“Перегляд судових рішень в
апеляційному порядку”. Зокрема у ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються
судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду
першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Крім того,
ч. З даної статті передбачено, що в апеляційній інстанції не
приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом
розгляду в суді першої інстанції. Право сторін збільшувати
розмір позовних вимог встановлено частиною 4 статті 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Такі процесуальні дії, як право позивача на збільшення позовних
вимог на підставі статті 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
слід
відрізняти від права господарського суду виходити за межі
позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних
інтересів позивачів на підставі положень статті 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як свідчать матеріали справи, Одеський апеляційний господарський
суд за клопотанням ПП “Ремерцентр” вийшов за межі позовних вимог
саме на підставі статті 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що
підтверджується те45кстом резолютивної частини постанови від
24.03.2004 у справі.
Щодо заперечень скаржника про безпідставність посилання ПП
“Ременрцентр” в клопотанні на знаходження справи
№ 17-5-30-20/02-3188 у Вищому господарському суді України, як на
обґрунтування неподання цих відомостей підчас розгляджу справи у
суді першої інстанції слід зазначити, що відповідно до положень
статей 32, 34, 36, 39, 43 господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. Крім того, згідно
частини 3 статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, визнання однією
стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона
обґрунтовує сої вимоги або заперечення, для господарського суду
не є обов’язковим. При таких обставинах заперечення скаржника
про безпідставність наведених ПП “Ременрцентр” обґрунтувань не
може бути прийнято до уваги.
Не є може бути прийнято до уваги і таке твердження скаржника, що
право власності на будинок № 46/7 по вул. Бугаївській в м. Одесі
залишилось за ПП “Ременрцентр”, і останнє має право на
володіння, користування і розпорядження квартирами,
розташованими в цьому будинку, оскільки суперечить фактичним
обставинам справи, достеменно встановленим Одеським апеляційним
господарським судом підчас розгляду справи.
Отже таке твердження по суті є переоцінкою наявних в матеріалах
справи доказів та містить намагання встановити інші обставини
справи ніж ті, що були встановлені підчас розгляду справи у
судах першої та апеляційної інстанцій, що суперечить приписам
статей 111, 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про те, що
постанова Одеського апеляційного господарського суду у справі
відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального
законодавства, підстав для її скасування або зміни не
вбачається.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями статтями 108,
111-5, 111-7 – 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 у справі господарського суду Одеської області
№№ 30/234-03-7270 залишити без змін, а касаційне подання
Заступника Генерального прокурора України – без задоволення.