ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 3/395
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Михайленко А.М.- дов. від 13.04.2004
року
відповідачів не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Кременчуцької об’єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції у Полтавській
касаційну скаргу області
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004
року
у справі № 3/395 господарського суду
Полтавської області
за позовом Кременчуцької об’єднаної державної
податкової інспекції у Полтавській
області
до - Суб’єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи Мудрого
Д.А.
- Приватного підприємства
“Альянс-21”
про визнання недійсною угоди та стягнення в доход держави
106961,97 грн.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року Кременчуцька об’єднана державна податкова
інспекція у Полтавській області звернулась до господарського
суду Полтавської області з позовом до Суб’єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи Мудрого Д.А. та Приватного
підприємства “Альянс-21” про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 02.02.2002 року № 1/02-02-2002, укладеного
між приватним підприємцем Мудрим Д.А. та Приватним підприємством
“Альянс-21” на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнення в доход держави з приватного підприємця
Мудрого Д.А. грошових коштів у сумі 106961,97 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що: між Суб’єктом підприємницької
діяльності - фізичною особою Мудрим Д.А. та Приватним
підприємством “Альянс-21” було укладено угоду № 1/02-02-2002 від
02.02.2002 року. На виконання умов договору Приватне
підприємство “Альянс-21” відвантажило Суб’єкту підприємницької
діяльності - фізичній особі Мудрому Д.А. товар на загальну суму
106961,97 грн., про що свідчать накладні. Крім того, на
зазначені операції по відвантаженню матеріальних цінностей
Приватним підприємством “Альянс-21” були виписані податкові
накладні також на загальну суму 106961,97грн.
Відповідні суми податку на додану вартість були відображені
Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Мудрим Д.А.
в книзі обліку придбання товарів та включені до загальної суми
податкового кредиту у відповідні періоди.
Відповідачі проводили розрахунки взаємозаліком та за готівку.
Як зазначає позивач, між відповідачами відбулось повне виконання
умов договору № 1/02-02-2002 від 02.02.2002 року, оскільки
Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Мудрим
Д.А. було сплачено 101211,57 грн.
Позивач також зазначає, що статутні документи Приватного
підприємства “Альянс-21” визнані недійсними рішенням
Оболонського районного суду м. Києва від 08.05.2003 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.01.2004
року (суддя Бунякіна Г.І.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2004
року (судді: Олійник В.Ф.- головуючий, Гончар Т.В., Кравець
Т.В.), у позові відмовлено.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: позивачем не надані
будь-які докази порушення податкового законодавства
відповідачами.
Крім того, позивачем не доведено належним чином, в чому саме
полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства
мета укладеної угоди і чи була вона спрямована на приховування
від оподаткування доходів, а також наявність у діях відповідачів
вини у формі-умислу. Також, позивачем не доведено, що угода, яка
є предметом спору, була укладена відповідачами з метою саме
заздалегідь суперечною інтересам держави, а не будь-якою іншою.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Кременчуцька об’єднана
державна податкова інспекція у Полтавській області звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 року, в якій просить постанову та рішення у справі
скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судами норм процесуального права, а
саме: статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не забезпечено повного та всебічного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також
зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального
права, а саме: статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника
позивача присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода,
укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен
з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує
визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від
28.04.1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до угод,
укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанції при розгляді справи, Приватним підприємцем Мудрим Д.А.
та Приватним підприємством “Альянс-21” 02.02.2002 року було
укладено договір № 1/02-02-2002, умови якого виконані сторонами
повністю. “Приватне підприємство “Альянс-21” зареєстровано в
Оболонському районі м. Києва. При перевірці
фінансово-господарської діяльності цього підприємства було
з’ясовано, що наприкінці.02.2002 року в маршрутному таксі у
засновника даного підприємства було викрадено всі установчі
документи Приватного підприємства “Альянс-21”, про що засновник
опублікував оголошення в газеті “Авізо”. Вбачається, що
невстановлена особа скористалась загубленими документами та
здўйснювала фінансово-господарську діяльність Приватного
підприємства “Альянс-21” не маючи на це законних підстав. Тобто,
відбулась незаконна зміна корпоративних прав Приватного
підприємства “Альянс-21”, підприємство використовувала підставна
особа”, що стало підставою визнання рішенням Оболонського
районного суду міста Києва від 08.05.2003 року установчих
документів підприємства недійсними з моменту втрати. Однак
господарськими судами не була дана належна оцінка даним
обставинам. Не з’ясовувалось питання і щодо дати самої втрати
засновником приватного підприємства “Альянс-21” установчих
документів.
Зокрема, слід зазначити, що ні господарським судом першої ні
господарським судом апеляційної інстанції не було надано оцінку
даті укладання договору, а відповідно, і тій обставині, з ким
саме приватний підприємець Мудрий Д.А. уклав договір. Як
встановлено судами та вбачається з рішення Оболонського
районного суду м. Києва, установчі документи приватного
підприємства “Альянс-21” було викрадено у засновника даного
підприємства лише наприкінці.02.2002 року, в той час як
вищезазначений договір, як вбачається з позовної заяви, укладено
02.02.2002 року. Слід також зазначити, що на самому договорі
стоїть дата: 02 февраля 2003г.” Дослідження даних обставин
судами не здійснювалось. Крім того, перша поставка товару також
відбулась ще 19.02.2002 року. Не з’ясовано, також, які поставки
товару відбувались до моменту втрати установчих документів
Приватного підприємства “Альянс-21”, а які вже після втрати, та,
відповідно, ким вони були здійснені. За вищевикладеного, дані
обставини мають суттєве значення для вирішення спору і їм
повинна бути надана відповідна оцінка.
Враховуючи викладене судова колегія вважає, що висновки судів
першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях було зроблено
без всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності як це вимагається
статтею 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також, касаційна інстанція зазначає, що крім визнання угоди
недійсною, позовна заява містить вимогу про стягнення отриманого
за угодою, проте вказана обставина не була предметом розгляду
суду першої інстанції та не знайшла відображення і у постанові
господарського суду апеляційної інстанції, що унеможливлює
вирішення спору в частині застосування наслідків визнання угоди
недійсною.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності що призвело до прийняття
незаконного та необґрунтованого рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових
рішеннях господарських судів, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду Полтавської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2004
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 24.02.2004 року у справі № 3/395 господарського суду
Полтавської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової
інспекції у Полтавській області задовольнити частково.