ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 35/08-04
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Подоляк О.А.,
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від 17.10.03) та
Б.Б.Б. (дов. від 05.12.03), розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу H-ського учбово - виробничого
підприємства № 99 Українського товариства "ХХХ"
на рішення від 24 лютого 2004 року господарського суду
Харківської області
у справі № 35/08-04
за позовом статутного територіально-галузевого об'єднання "YYY"
до H-ського учбово - виробниче підприємство № 99
Українського товариства "ХХХ"
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 24 лютого 2004 року господарського суду Харківської
області (суддя Е. Швед) позов задоволено частково: в частині
визнання договору недійсним провадження у справі припинено з
мотивів відсутністю предмету спору і стягнуто з H-ського
учбово-виробничого підприємства № 99 Українського товариства "ХХХ"
42 грн. 50 коп. державного мита і 50 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
H-ське учбово-виробниче підприємство № 99 Українського товариства
"ХХХ" просить скасувати рішення у справі з огляду на порушення
місцевим господарським судом статей 8, 13, 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 41, 48, 49, 71, 80, 153 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також статей 32, 33, 43, 44, 49,
80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
і припинити провадження у справі, оскільки є рішення
господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив
господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з
тих же підстав.
В подальшому позивач змінив вимоги касаційної скарги і просив
скасувати рішення у справі з направленням справи на новий розгляд.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і просить в її
задоволені відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
До господарського суду подано позовну заяву про визнання недійсним
укладеного між сторонами договору від 9 липня 1997 року № 31 з
підстав його невідповідності вимогам закону.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на рішення
господарського суду Харківської області у справах № 28/54-02 і №
29/373-02 між тим ж сторонами про той же предмет і з тих же
підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, підставою зустрічного
позову у справі № 28/54-02 про визнання угоди недійсною були
обставини укладення її внаслідок обману, а підставою позову в
даній справі є невідповідність угоди вимогам статті 153 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, у справі № 29/373-02 предметом позову була вимога про
розірвання договору і рішення у справі ухвалено не було.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок
місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для
припинення провадження у даній справі з підстав пункту 2 частини
першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарським судом було встановлено, що спірний договір не
містить умови щодо розміру компенсацій, яка підлягає сплаті
боржником, і в подальшому контрагенти цю неузгодженість не
усунули.
За змістом статті 48 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто
така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх
істотних умов (стаття 153 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Встановивши в процесі вирішення спору, що угода між сторонами
фактично не укладена, господарський суд правомірно на підставі
пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження у справі.
Водночас, припиняючи провадження у справі з підстав відсутності
предмету спору, суд задовольнив позов частково в частині розподілу
судових витрат, тим самим вирішивши спір в цій частині по суті.
Місцевий господарський суд здійснив розподіл судових витрат з
урахуванням причин виникнення спору і на підставі правила частини
третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
поклав державне мито на обидві сторони.
За змістом частини третьої статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі припинення провадження у справі
господарський суд виносить ухвалу, в якій мають бути вирішені
питання про розподіл між сторонами судових витрат.
За цієї обставини колегія суддів вважає, що неправильне
застосування господарськими судами норм процесуального закону не
призвело до судової помилки щодо необхідності припинити
провадження у справі, а тому не є підставою для скасування рішення
господарського суду, а обумовлює внесення відповідних змін до його
тексту, а саме в назві судового акта - "Ухвала" і виключення з
тексту резолютивної частини речення першого.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу H-ського учбово-виробничого підприємства № 99
Українського товариства "ХХХ" задовольнити частково.
Рішення від 24 лютого 2004 року господарського суду Харківської
області у справі № 35/08-04 змінити, виключивши з резолютивної
частини речення перше.
Речення трете резолютивної частини рішення вважати реченням
першим.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя О. А. Подоляк