ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2004 Справа N 197/9-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Щотки С.О.,
суддів: Семчука В.В., Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
сільськогосподарського, риболовецького-промислового,
торгово-підприємницького товариства "Агрофірма Славутич" (далі -
Агрофірма)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
23 лютого 2004 року
у справі N 197/9-03
за позовом Українсько-німецького товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрос"(далі - ТОВ "Агрос")
до Агрофірми
про виконання зобов'язань в сумі 296 521,51 грн.
за участю представників
позивача: Гарнага М.М., Вербицький Є.О.;
відповідача: Руденко Г.В.;
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Агрос" звернулося до господарського суду Київської
області з позовною заявою про виконання зобов'язань Агрофірмою в
сумі 296 521,51 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від
19 листопада 2003 року (суддя Грейц К.В.) позов задоволено
частково, стягнуто з Агрофірми на користь ТОВ "Агрос"
253 784,64 грн. боргу та судові витрати, в решті позову
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23 лютого 2004 року (судді Кривда Д.С., Рябуха В.І.,
Гольцова Л.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
Агрофірма звернулася з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного
господарського суду скасувати як таку, що прийнята з порушенням
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів встановила,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на протязі 1994-2000 років Агрофірма
отримувала від позивача товарно-матеріальні цінності та
запчастини. Згідно довіреностей позивач передав, а відповідач
отримав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 155 356,77
німецьких марок, а також запчастини на суму 6 693,33 грн.
Місцевим господарським судом встановлена заборгованість
Агрофірми перед ТОВ "Агрос" за товарно-матеріальні цінності в сумі
80 340,64 нім. марок або 250 011,14 грн. та за запасні частини в
сумі 3773,50 грн., що в сумі складає 253 784,64 грн.
Оскільки сторони були співзасновниками Українсько-німецького
товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос", тому порядок і
строки взаєморозрахунків між ними не узгоджувались.
Згідно ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування,
кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести
виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке
зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги
кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із
закону, договору або із змісту зобов'язання.
Листом N 208 від 30 липня 2003 року позивач звернувся до
відповідача з вимогою здійснити розрахунки за отримані
товарно-матеріальні цінності.
Статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що загальний
строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено,
встановлюється в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася
або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Отже, суди правильно застосували норми матеріального права та
підставно прийшли до висновку про стягнення заборгованості з
Агрофірми.
Матеріали справи свідчать про те, що суди в порядку ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно дослідили
матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми
матеріального права, а саме ст.ст. 71, 76, 165 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова
відповідають вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" із змінами
і доповненнями.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів
до уваги з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного
сільськогосподарського, риболовецького - промислового,
торгово-підприємницького товариства "Агрофірма Славутич" залишити
без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23 лютого 2004 року у справі N 197/9-03 залишити без змін.