Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 27/213
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Приватного підприємства "П"
судовому засіданні в м.
Києві
касаційну скаргу
На постанову від 15 квітня 2004р.
Дніпропетровського Господарського суду
апеляційного
за позовом Дніпропетровської міжрайонної
державної податкової інспекції
до Приватного підприємства "П"
Товариства з обмеженою
відповідальністю "УК"
про визнання недійсною угоди
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією у
вересні 2003 р. заявлений позов про визнання недійсною угоди від
24.09.2001р. № 24/09, укладеної між Приватним підприємством "П" та
Товариством з обмеженою відповідальністю "УК", як укладеної з
метою, що суперечить інтересам держави на підставі статті 49
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, про стягнення з
Приватного підприємства "П" на користь держави 57960 грн. вартості
поставленого товару. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що угода від
імені Товариства з обмеженою відповідальністю "УК" укладена з
метою приховування від оподаткування отриманих за даною угодою
доходів. ТОВ "УК" звітності до податкових органів не надає,
податків не сплачує через що, рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 29.03.2002р. у справі № А2/2582
скасовано державну реєстрацію Товариства. Наведене дало підстави
податковій службі вважати угоду укладеною з боку ТОВ "УК" з метою,
що завідомо суперечить інтересам держави.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16
грудня 2003р., ухваленим суддею, задоволені позовні вимоги ДПІ про
визнання недійсною угоди від 24.09.2001р. № 24/09, укладеної між
Приватним підприємством "П" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "УК", як укладеної з метою, що суперечить
інтересам держави на підставі статті 49 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Резолютивною частиною рішення
стягнуто з ПП "П" в доход держави 57960 грн., а з ТОВ "УК"
стягнуто на користь ПП "П" 57960 грн.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 15
квітня 2004р. перевірене рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 16.12.2003р. залишив без змін з тих
же підстав, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "П"
залишив без задоволення.
Приватне підприємство "П", звернулось з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України, в якій просить рішення
господарського суду Дніпропетровської області та постанову
Дніпропетровського апеляційного суду скасувати як такі, що
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права,
у задоволенні позовних вимог ДПІ - відмовити. Обґрунтовуючи свої
вимоги, викладені в касаційні скарзі, Підприємство посилається на
неправильне застосування господарськими судами до спірного
договору статті 49 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки позивачем не доведено наявність в діях відповідачів
умислу. Наголошує на тому, що умисел юридичної особи визначається
як умисел тієї посадової особи, яка підписала договір від імені
юридичної особи. Зауважує на тому, що податкова служба не надала
доказів про порушення кримінальної справи по факту ухилення від
сплати податків сторонами за оспорюваною угодою. При цьому.
вартість товару разом з ПДВ була сплачена ПП "П" у повному обсязі,
а оспорювана угода була виконана сторонами повністю. Вважає, що
податковою службою не доведено факт укладання договору фізичною
особою від імені юридичної з метою, суперечною інтересам держави і
суспільства. Заявник вважає, що установчі документи Товариства з
обмеженою відповідальністю "УК" в установленому законом порядку не
визнані недійсними. Також підприємство посилається на порушення
судами статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, оскільки без
доведеності вини ПП "П" стягненню до державного бюджету підлягають
саме кошти, які були виплачені підприємством своєму контрагенту за
угодою - ТОВ "УК". Водночас заявлене клопотання про зупинення
виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області до
закінчення касаційного провадження, яке відхилене касаційною
інстанцією.
Товариством з обмеженою відповідальністю "УК" постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду не оскаржена,
відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією
відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної
інстанцій приписів матеріального і процесуального законодавства,
відзначає наступне:
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, є недійсною. Як зазначено в
пункті 6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують основні
принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема, належать
угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами
від оподаткування доходів. Судом першої інстанції при розгляді
справи встановлено та підтверджено під час здійснення апеляційного
провадження, що 24 вересня 2001р. між Приватним підприємством "П"
та Товариством з обмеженою відповідальністю "УК" укладено договір
поставки № 24/09, відповідно до умов якого ТОВ "УК" зобов'язалось
поставити ПП "П" папір фільтрований.. На виконання цього договору,
ТОВ "УК" здійснила поставку товару на суму 57960 грн., що
підтверджується накладною від 25.09.2001 № 47. Факт оплати
поставленого товару ПП "П" підтверджено платіжними дорученнями від
13.12.2001 № 76 та від 26.12.2001 № 87. Відповідно до підписаного
контрагентами за оспорюваною угодою акта звірки взаємних
розрахунків від 16.12.2001, сума за договором складає 57960 грн.
Заборгованість між підприємствами відсутня. На виконання цього
договору ТОВ "УК" виписало податкову накладну від 25.09.2001 № 47
з відображенням податку на додану вартість з суми проданого
товару. Як встановлено апеляційним судом та підтверджується
матеріалами справи, ТОВ "УК" звітності до податкових органів не
надає протягом року, податків не сплачує, хоч за спірною угодою
одержало доход.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими або додатково
перевіряти докази. Виходячи із встановлених обставин справи
колегія визнає правомірною відмову господарських судів у
задоволенні позовних вимог.
Оскільки судами встановлений факт здійснення Товариством з
обмеженою відповідальністю "УК" підприємницької діяльності без
сплати податків упродовж тривалого періоду, відсутність ТОВ за
юридичною адресою, до спірної угоди обґрунтовано застосовані
приписи статті 49 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
За таких обставин, посилання заявника на недопустимість доведення
недійсності угоди, з підстав, передбачених статтею 49 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
поданими у справі доказами,
необхідність судового рішення про визнання недійсними установчих
документів та скасування державної реєстрації підприємства, вироку
суду, є необґрунтованим. На час виникнення спірних відносин
законодавством не встановлено, що недійсність угоди за ознаками
статті 49 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
повинна
бути підтверджена певними засобами доказування і не може
підтверджуватись іншими засобами доказування.
У зв'язку з викладеним, рішення і постанова у справі відповідають
приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги
визнаються непереконливими. Спростовуються матеріалами справи і
доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом
процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16
грудня 2003р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15 квітня 2004 р. у справі № 27/213
залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "П" залишити без
задоволення.