ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 23/230-03-7171
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційні Спеціалізованої державної податкової інспекції
скарги по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі
Управління пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси
на постанову від 02.03.2004р. Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 23/230-03-7171 Господарського суду Одеської
області
за позовом Державної авіакомпанії “Одеські авіалінії”
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. Одес_
3-осба Управління пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси
про визнання недійсними податкових вимог
За участю представників:
позивача – Волошина Л.В., за довіреністю
відповідача – Биковська С.О., за довіреністю
3-особи – Гавриленко І.О., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом та уточненням до нього, в
якому просить визнати недійсною першу податкову вимогу СДПІ по
роботі з великими платниками: податків у м. Одесі від
10.06.2002р. № 1/671/247/3905 та другу податкову вимогу СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Одесі від
22.10.2002р. № 2/1505/4000/10123, посилаючись на їх суперечність
Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2003
року (суддя С.В. Владимиренко), яке залишене без змін постановою
від 02.03.2004р. Одеського апеляційного господарського суду
(колегія суддів Бойко Л.І., Величко Т.А., Жукова А.М.), позов
задоволено. Першу податкову вимогу Спеціалізованої ДПІ по роботі
з великими платниками податків у м. Одесі від 10.06.2002р.
№ 1/671/247/3905 та другу податкову вимогу Спеціалізованої ДПІ
по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від
22.10.2002р. № 2/1505/4000/10123 визнано недійсними.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, СДПІ по роботі з великими
платниками податків та Управління пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси звернулися до Вищого
господарського суду України з касаційними скаргами, в яких
просять скасувати рішення господарського суду Одеської області
від 04.12.2003 року та постанову від 02.03.2004р. Одеського
апеляційного господарського суду, а в позові відмовити.
Також, СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській
області подано клопотання про здійснення заміни відповідача
згідно наказу ДПА України від 09.12.2003р. № 590, зокрема,
просить замінити СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі її правонаступником - СДПІ по роботі з великими
платниками податків в Одеській області.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в
установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику
податків податкові вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі отриманого від
Управлўння Пенсійного Фонду України в Малиновському районі
м. Одеси подання від 06.06.02р. № 26, сформованого на підставі
звітів позивача про нарахування збору на обов’язкове державне
пенсійне страхування й інших надходжень та витрачання коштів
пенсійного фонду за 2001р., та за січень-квітень 2002р.,
Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі прийняла першу податкову вимогу від 10.06.02р.
№ 1/671/247/3905.
На підставі отриманого від Управління Пенсійного Фонду України в
Малиновському районі м. Одеси подання від 15.10.02р. № 50,
сформованого на підставі звітів позивача про нарахування збору
на обов’язкове державне пенсійне страхування й інших надходжень
та витрачання коштів пенсійного фонду за 2001р., та за
січень-травень 2002р., Спеціалізована ДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі прийняла другу податкову вимогу
від 22.10.02р. № 2/1505/400/10123.
Згідно ч. 2 п.п. 6.2.1 ст. 6 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом,
такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому
органу подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на
підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
Колегія суддів зазначає, що нарахування та розрахунок сум збору
зазначеного в поданнях Управління пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси на підставі якого винесені спірні
податкові вимоги здійснено всупереч вимогам діючого
законодавства, про що вказано в рішенні Господарського суду
м. Києва від 14.05.02р. по справі № 38/92, порушеній за позовом
державної авіакомпанії “Одеські авіалінії” до Кабінету Міністрів
України за участю третіх осіб Професійної спілки асоціації
льотного складу осіб цивільної авіації України та Пенсійного
фонду України.
У вказаному рішенні суд зазначив, що факт порушення пунктом 2
Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№ 727 від 28.04.2000р. прав та охоронюваних інтересів Позивача
полягає в нарахуванні позивачу Малиновським районним у м. Одесі
відділом пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату і
доставку пенсій згідно з п. 2 вказаного порядку.
Зазначеним рішенням визнаний частково недійсним Пункт 2 „Порядку
сплати до Пенсійного фонду коштів для покриття фактичних витрат
на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини
третьої ст. 53 Закону України „Про пенсійне забезпечення”
( 1788-12 ) (1788-12)
працівникам з числа осіб льотних екіпажів повітряних
суден цивільної авіації”, в частині слів”..у якого вони
працювали і від якого вийшли на пенсію”. Визнаючи недійсним
зазначений пункт Порядку суд виходив з того, що ст. 2 Закону
України “Про збір на обов’язкове пенсійне страхування не ставить
обов’язковість сплати суб’єктами, на яких поширюється цей Закон,
сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій в залежність
від місця роботи та виходу на пенсію кожного пенсіонера;
вказаним законом для окремої категорії підприємств (що
використовують найманих працівників з числа осіб льотних
екіпажів повітряних суден), був встановлений додатковий об’єкт
оподаткування, відповідно всі підприємства, що відносяться до
вказаної категорії повинні сплачувати збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування з додаткового об’єкту
оподаткування, нарахований згідно механізмом, встановленим
ст. 21 Основ законодавства України про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління пенсійного фонду
України в Малиновському районі м. Одеси звернулося до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Одесі з поданнями на примусове
стягнення коштів до пенсійного фонду після вступу в силу рішення
Господарського суду міста Києва від 14.05.02р. по справі
№ 38/92. При цьому, нарахування збору та розрахунок його сум
здійснено без врахування факту визнання таким, що не відповідає
вимогам закону та частково недійсним пункту 2 „Порядку сплати до
Пенсійного фонду коштів для покриття фактичних витрат на виплату
і доставку пенсій”, та не враховано висновки суду про
неправомірність розрахунків збору здійснених згідно цього
пункту.
Також, згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти
не відповідають законодавству України.
Беручи до уваги вищевикладені обставини, колегія судів вважає
неправомірними податкові вимоги ДПІ направленні на підставі
зазначених подань Управління пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси.
ДПІ в касаційній скарзі зазначає, також, що судами порушено
вимоги п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки, на думку ДПІ,
податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків
у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання
такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не
може бути оскаржене платником податків в адміністративному або
судовому порядку. На думку ДПІ, позивач шляхом подання звітів
про нарахування пенсійного збору самостійно узгодив податкове
зобов’язання, тому не може його оскаржити в судовому порядку.
Колегія суддів вважає зазначені доводи ДПІ необґрунтованими,
оскільки п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, на який посилається ДПІ, також
передбачає, що у разі коли у майбутніх податкових періодах
платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у
раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків
зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить
виправлені показники.
Господарським судом було встановлено, що 27.11.02р. листом
№ 01.19-1739 позивач на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та
рішення господарського суду м. Києва від 14.05.02р. по справі
№ 38/92, яким визнано недійсним пункт 2 Порядку, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України № 727 від 28.04.00р. у
частині слів “у якого вони працювали і від якого вийшли на
пенсію”, надіслав до Управління Пенсійного Фонду України в
Малиновському районі м. Одеси уточнені звіти про нарахування
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування й інших
надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду за 1-ий кв.
2000р., 1-ше півріччя 2000р., 3-ій кв. 2000р., за 2000р., за
1-ий кв.2001р., 1-ше півріччя 2001р., 9-ть міс. 2001р., за
2001р., за січень-травень 2002р. Однак, уточнені розрахунки не
були прийняті до уваги Управління пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси, чим було порушено його право
визначене п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
у державі.
Стаття ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що
підприємства, установи організації мають право звертатись до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, твердження податкової інспекції про
неможливість в даному випадку звернення позивача за захистом
порушеного права до суду є необґрунтованим.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку,
що місцевий та апеляційний господарський суд правомірно
задовольнили позовні вимоги про визнання недійсними спірних
податкових вимог.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Здійснити заміну СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі її правонаступником - СДПІ по роботі з великими
платниками податків в Одеській області.
Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Одесі та
Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі
м. Одеси залишити без задоволення.
Постанову від 02.03.2004р. Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 23/230-03-7171 Господарського суду Одеської
областў залишити без змін.