ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 20/890
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України
на постанову від 05.02.04 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №20/890
господарського суду м.Києва
за позовом Фонду державного майна України
до ЗАТ "XXX"
3-тя особа ВАТ "YYY"
про стягнення 2500200 грн.
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. № 181 від 26.04.04 p.)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. № 61 від 01.06.04 p.)
3-ої особи: В.В.В. (дов. № 63/665-05 від 23.07.02 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 17.06.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Андрієнко В.В.) від
09.12.03 в позові відмовлено з посиланням на необгрунтованість
позовних вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі: Отрюха Б.В., Тищенко А.І., Корсак В.А. від 05.02.04
рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме Цивільного кодексу України, а тому
просить її скасувати, позов задовольнити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову
Київського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального та процесуального права відзначає
наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
04.09.2000 р. між Фондом державного майна України та ЗАТ "XXX"
було укладено Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "YYY",
створеного у процесі приватизації за комерційним конкурсом. На
підставі п. п.1, 2, 6 Договору Відповідач набув права власності на
пакет акцій ВАТ "YYY" у кількості 139039825 штук, що становить
50,01 % статутного фонду товариства. На виконання п. п. З - 4
Договору Позивачем було здійснено оплату зазначеного пакету акцій
у сумі 25002000 грн., що було підтверджено І представниками сторін
в судовому засіданні. Згідно п. 12 Договору Відповідач
зобов'язався в межах своїх Корпоративних прав виконати фіксовані
умови комерційного конкурсу, визначені його бізнес-планом, а саме:
збереження досягнутих ВАТ номенклатури та обсягів виробництва
основних видів продукції, сприяння збереженню кількості робочих
місць, сприяння збереженню основного профілю підприємства та ін
(п.п. 12.1 - 12.6 Договору).
Підставою для заявлення позову стало встановлення позивачем
невиконання відповідачем зазначених вище умов Договору, про що
зазначено в акті поточної перевірки виконання умов договору
купівлі - продажу пакетів акцій ВАТ "YYY" від 23.07.2003р.
Як встановлено господарськими судами, згідно інформаційного
повідомлення ФДМУ про проведення конкурсу з продажу пакета акцій
ВАТ "YYY" за грошові кошти при наведенні основних показників
господарської діяльності ВАТ за І кв. 2000 р. зазначено
дебіторську заборгованість у розмірі 3835 тис. грн. та
кредиторську заборгованість у розмірі 121489 тис. грн. Тобто, при
укладенні Договору № КПП-282 від 04.09.2000 р. позивач, як власник
пакету акцій, що виставляються для продажу повідомив відповідача
як покупця про фінансовий стан підприємства та наявну
заборгованість лише у межах зазначених сум. Відповідач, приймаючі
рішення стосовно придбання пакету акцій ВАТ "YYY" на умовах, які
визначені позивачем для продажу цього пакету, а також свої
фінансові можливості щодо виконання зазначених умов продажу,
враховував тільки зазначену частину кредиторської заборгованості
підприємства, акції якого продаються.
Крім того, господарськими судами встановлено, що рішенням
арбітражного суду Київської області по справі № 135/3-98 від
20.08.1998 р. з ВАТ "YYY" на користь ВАТ "SSS" стягнуто 12 923 936
грн. за кредитним Договором № 136-ВК від 22.06.1996 р. Вказане
рішення набрало законної сили. За заявою ВАТ "SSS" господарським
судом Київської області було порушено справу про визнання ВАТ
"YYY" банкрутом, оскільки останнє неспроможне виконати
зобов'язання по кредитному договору № 136-ВК від 22.06.1996 р.
Справу було розпочато у грудні 2001 р. Відповідно до Постанови
Господарського суду Київської області № 247\2б-2000 від 19.05.2003
р., про визнання ВАТ "YYY" банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури, судом визнано вимоги кредиторів до боржника на загальну
суму 117120757, 71 грн. На цю суму затверджено Реєстр вимог
кредиторів до боржника. Справу про банкрутство було порушено за
заявою ВАТ "SSS", оскільки боржник неспроможний виконати
зобов'язання по кредитному договору № 136 - ВК від 22.06.1996 р. в
сумі 17611526, 27 грн., тобто по заборгованості, яка виникла до
укладання договору про продаж пакету акцій № КПП-282 від
04.09.2000 р.
Як було встановлено господарським судом при розгляді спору,
Позивач визнав ту обставину, що протягом 2-х років до моменту
продажу пакета акцій ВАТ "YYY" робота підприємства була повністю
зупинена. Також позивач визнав, що зазначені вище обставини значно
скоротили можливості Відповідача впливати на діяльність
підприємства, оскільки більшість постачальників сировини та
споживачів продукції підприємства відмовились від співпраці до
вирішення справи про банкрутство. Крім того, встановлено, що
відповідач вчиняє дії по погашенню заборгованості перед бюджетом
та позабюджетними фондами, оплаті за енергоносії та ін., що
підтверджено належними доказами, зокрема листом ФДМУ № 10-23-9673
від 30.07.02 р. надісланим на адресу Кабінету Міністрів України з
прохання вирішити питання щодо реструктуризації заборгованості
перед ВАТ "SSS" з метою виведення підприємства з фінансової кризи,
як наслідок виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань,
копія якого знаходиться в матеріалах справи. В цьому листі позивач
також зазначив, що протягом двох років до моменту продажу
підприємство було повністю зупинено. Після продажу пакету акацій
відповідачу та проведення ним відновлювальних робіт, виробництво
основних видів продукції було поновлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність
вини Відповідача за невиконання умов Договору № КПП-282 від
04.09.2000 р., визначених п. п. 12.1 - 12.6. Зобов'язання в
частині оплати придбаного пакету акцій підприємства, визначене п.п
3-4 Договору, відповідачем було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 209 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
особа, яка не
виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе
майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або
необережності), крім випадків, передбачених законом або договором.
Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання.
Коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлено
умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від
відповідальності за невиконання або неналежне виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом (ст. 210 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
). Пунктом 12 Договору КПП-282 купівлі-продажу пакета
акцій ВАТ "YYY", за комерційним конкурсом від 04.09.2000 року
передбачено, що покупець зобов'язується виконати фіксовані умови
комерційного конкурсу в межах свої корпоративних прав. Внесення
інвестицій, погашення кредиторської заборгованості, умовами
Договору не передбачено.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.04
p. у справі №20/890 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська