ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 2/3/2231-7/237
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача), суддів, розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Е" в особі відокремленого підрозділу "АЕ", за участю
представників сторін: позивача, відповідача;
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
18 лютого 2004 року у справі за позовом Підприємства з іноземним
капіталом "АО "Е" до Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Е" в особі відокремленого підрозділу
"АЕ", третя особа ВАТ "Птахофабрика "Г" про внесення змін до
договору,
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27 серпня
2003 року в позові Підприємству з іноземним капіталом "АО "Е"
відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18
лютого 2004 року рішення суду скасовано. Позов задоволений.
Зобов'язано відповідача укласти додаткову угоду про внесення змін
до договору № 2/9 від 12 вересня 1996 року в частині зміни способу
розрахунку за поставлену продукцію в редакції позивача від 16
липня 2002 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові
витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану
постанову посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Підприємство з іноземним капіталом
"АО "Е" просить в її задоволенні відмовити, оскільки вважає, що
прийнята постанова суду не суперечить нормам діючого
законодавства.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені в
касаційній скарзі, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, на підставі договору поставки № 2/9,
укладеного між сторонами 12 вересня 1996 року, позивач
зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти продукцію згідно
специфікації та відпустити електроенергію позивачу, згідно листів
про проведення заліків.
Підприємство з іноземним капіталом "АО "Е" відпустило продукції на
загальну суму 364883, 30 грн., що підтверджується наявними в
матеріалах справи накладними, а відповідачем сплачена в сумі
116438 грн., частково шляхом перерахування грошових коштів та
частково шляхом проведення заліку заборгованості.
Відповідач, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про електроенергетику" та Постанови
Кабінету Міністрів України "Про врегулювання відносин на оптовому
ринку електроенергії України" ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
, відповідно до яких
оплата за електроенергію повинна проводитись тільки в грошовій
формі, в повному обсязі з позивачем не розрахувався.
У зв'язку з цим, позивач направив листом від 17 червня 2002 року
відповідачу пропозицію щодо внесення змін до договору поставки від
12.09.1996 року № 2/9, укладення додаткової угоди стосовно
визначення способу розрахунків та направив на адресу відповідача
два екземпляри проекту додаткової угоди. Відповідач на вказану
пропозицію відповіді не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, 1 грудня 2000 року позивачем з
ВАТ "Птахофабрика "Г" було укладено договір поруки, згідно умов
якого поручитель, ВАТ "Птахофабрика "Г", зобов'язався відповідати
перед кредитором-позивачем по справі за виконання зобов'язань
відповідача за договором № 2/9 від 12 вересня 1996 року.
Позивач, листом 14 грудня 2000 року, повідомив відповідача про те,
що ВАТ "Птахофабрика "Г" виконано зобов'язання за договором № 2/9
від 12 вересня 1996 року на суму 255177, 60 грн.
Відповідно до ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(чинного до 1 січня
2004 року) зобов'язання припиняються угодою сторін, зокрема,
угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
Стаття 41 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що угодами визнаються
дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав або обов'язків.
Апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази,
належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення
позову. При цьому суд виходив з того, що фактично сторонами не
було укладено угоди про припинення зобов'язань по сплаті отриманої
відповідачем продукції. Надісланий позивачем лист про виконання
зобов'язань іншим підприємством не може вважитись укладенням угоди
про припинення зобов'язань
Тому, суд вважає, що апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку про те, що ВАТ "Птахофабрика "Г" зобов'язання
по сплаті вартості продукції за договором № 2/9 від 12 вересня
1996 року не виконано.
Обгрунтовано, також, судом апеляційної інстанції встановлено, що
сторонами не було укладено угоди про припинення зобов'язань по
сплаті отриманої продукції відповідачем. Надісланий позивачем лист
про виконання зобов'язань іншим підприємством не може вважатись
укладенням угоди про припинення зобов'язань.
Крім того, правильно апеляційний господарський суд визнав
помилковим висновок місцевого суду про сплив строку позовної
давності, оскільки згідно ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права на
позов, і позивач звернувся з позовом до господарського суду в
межах загального строку позовної давності, встановленого для
захисту порушеного права.
Наведені в постанові висновки суду апеляційної інстанції
відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому підстав для
її зміни не має.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності вирішення
касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів над
іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
тому до уваги не приймаються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18
лютого 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу Державного
підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Е" в
особі відокремленого підрозділу "АЕ" - без задоволення.