ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 17-3-23/2630
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Приморському
скаргу районі м. Одеси
на постанову від 25.02.2004р. Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17-3-23/2630 Господарського суду Одеської
області
за позовом Малого приватного підприємства “Картас”
до Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси
про визнання недійсними рішень
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – Соколовська А.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 07.11.2003р. (суддя Владимиренко С.В.), яке
залишене без змін постановою від 25.02.2004р. Одеського
апеляційного господарського суду (колегія суддів В.Б.Туренко,
Л.І.Поліщук, Л.І.Бандура), позов задоволено частково. Рішення
ДПІ стосовно донарахування ПДВ, застосування штрафної санкції і
нарахування пені з цього податку визнано недійсним у повному
обсязі, а відносно податку на прибуток – визнано недійсним в
частині донарахування цього податку в сумі 235036,71грн.,
штрафної санкції в сумі 70511,01грн. та пені в сумі 60967,15грн.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення від 07.11.2003р. та постанову від 25.02.2004р.
Одеського апеляційного господарського суду, і прийняти нове
рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Жовтневому р-ні
м. Одеси здійснена документальна перевірка окремих питань
податкового законодавства МПП „Картас” за період з 01.01.1999р.
по 31.12.1999р., про що складено акт № 26-Д/47 від 12.04.2000р.,
на підставі якого ДПІ 12.04.2000р. прийняті рішення
№ 46-26-2-20925332/658, № 46-26-2-20925332/569 „Про застосування
та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування”. Згідно вказаних рішень податковим органом
донараховано: податок на прибуток в сумі 246546,00грн. та
застосована штрафна санкція у розмірі 30% в сумі 73963,80грн. і
нарахована пеня на суму 63952,59грн.(а.с.7); податок на додану
вартість в сумі 72432,00грн., застосована штрафна санкція у
розмірі 100% - 72432,00грн. і нарахована пеня в сумі
6533,37грн.(а.с.8).
Згідно акту, перевірки встановлено, що скоригований валовий
дохід за І квартал 1999р. та IV квартал 1999р. занижений
відповідно на 459660,00грн. та 362160,00грн., оскільки МПП
„Картас” в порушення п. 4.1.6., 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону
України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу
валових доходів не включило: вартість цілісного майнового
комплексу культурно- оздоровчого центру досугу та сім’ї „Вогник”
безоплатно отриманого від ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” за договором
купівлі - продажу майна від 17.12.1998р.; та не включив до
складу валових доходів вартість вказаного майнового комплексу
подарованого МПП „Картас” громадянці Нестройній А.В., згідно
договору дарування нерухомого майна № 10242 від 24.12.1999р.
На підставі зазначеного, ДПІ донараховано податок на прибуток за
І квартал 1999р. на 137898,00грн. (459660,00 х 30%) та за IV
квартал 1999р. на 108648,00грн. (362160,00 х 30%).
В акті також зазначено, що при перевірці правильності
обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДВ виявлено заниження
ПДВ на суму 72432,00грн. за грудень 1999р. за рахунок заниження
МПП „Картас” суми податкових зобов'язань, так як в порушення
п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підприємство не врахувало в складі податкових
зобов'язань з ПДВ операцію з дарування вказаного цілісного
майнового комплексу за договором дарування нерухомого майна
№ 10242 від 24.12.1999р. При цьому, податкова інспекція
послалась в акті на те, що базою оподаткування є звичайна ціна,
яка не може бути менше балансової вартості безоплатно переданого
об'єкту (362160,00 х 20% = 72432,00).
Щодо безпідставного, на думку ДПІ, не включення до складу
валового доходу в І кварталі 1999р. вартості цілісного майнового
комплексу “Вогник”, безоплатно отриманого по договору
купівлі-продажу майна від 17.12.1998р., колегія суддів зазначає
наступне.
Як встановлено судом,17.12.1998 року між ЗАТ
лікувально-оздоровчих закладів профспілок України
“Укрпрофоздоровниця”, м Київ (продавець) та МПП “Картас”,
м. Одеса (покупець), значиться укладеним договір купівлі-продажу
майна.
Відповідно до умов договору, на підставі Рішення Ради № Р4-8 від
12.03.1998 року ЗАТ"Укрпрофоздоровниця”, продавець продає, а
покупець придбаває у власність майновий комплекс “Вогник”
(основні фонди, оборотні засоби та малоцінний інвентар
відповідно до переліку), розташований за адресою - м. Одеса,
вул. Дмитра Донського, 56, займає площу земельної ділянки 1,9
га. Крім того, покупець приймає на себе всю дебіторську та
кредиторську заборгованості, заборгованість по взаєморозрахунках
та збитках, які обліковуються на балансі майнового комплексу
“Вогник” станом на день підпису акту прийому-передачі майна.
Вартість майна, що продається (п. 1.3 договору), визначена в
розмірі його залишкової вартості станом на 01.12.1998р. і
складає: вартість основних фондів - 137,7 тис. грн.; вартість
оборотних засобів та інвентарю - 43,6 тис. грн.; всього - 181,3
тис. грн., крім того ПДВ - 36,23 тис. грн., разом - 217,56 тис.
грн.
Заборгованість майнового комплексу “Вогник” по взаєморозрахунках
станом на 01.12.1998 р. складає 144,6 тис. грн.
Оплата вартості майна, оборотних засоби та інвентарю, а також
заборгованість майнового комплексу “Вогник” продавцю по
взаєморозрахунках здійснюється покупцем: або шляхом передачі
продавцю в строк 3-х місяців після підпису договору векселю
№ 753283170303 на суму вартості майна, оборотних засобів та
ўнвентарю, з врахуванням індексу інфляції, а також суми
заборгованості майнового комплексу “Вогник” перед продавцем по
взаєморозрахунках на день розрахунку, а також, покупець
перераховує на рахунок продавця грошові кошти в сумі, рівній
ПДВ; або покупець сплачує продавцю вартість придбаного по
договору майна, оборотних засобів та інвентарю, з врахуванням
ПДВ, а також погашає заборгованість майнового комплексу “Вогник”
перед продавцем по взаєморозрахунках, шляхом перерахування
грошових коштів на рахунок продавця двома рівними частинами (з
врахуванням індексу інфляції) через 3 місяці та на протязі 12-ти
місяців з моменту підпису договору.
Пунктом 3 договору визначено, що фактична передача майна
здійснюється в 10-ти денний строк після заліку “Одесгазом”
платежів за надані послуги філією продавця по векселю,
переданому покупцем відповідно до договору, або надходження
повної суми грошових коштів відповідно п. 2 договору на рахунок
продавця.
Передача майна оформлюється актом прийому-передачі та
розподільчим балансом з врахуванням всіх активів та пасивів
майнового комплексу “Вогник” в 10-ти денний строк після повної
сплати всіх платежів по договору.
Право власності на майно та ризик випадкової загибелі майна
виникає у покупця з моменту підпису акта прийому-передачі майна.
19.02.1999 року складено акт прийому-передачі
культурно-оздоровчого центру дозвілля сім'ї “Вогник” Одеського
дочірнього підприємства “Укрпрофоздоровниця” на баланс МПП
“Картас”. Відповідно до акту, приймання-передача проведена
комісією на підставі наказу № 122 від 27.11.1998 р. В акті
зазначено, що від Одеського дочірнього підприємства передані
основні фонди Культурно-оздоровчого центру “Вогник” станом на
01.01.1999 р. з наступними показниками: первинна вартість -
742200 грн.; знос -607700,00 грн.; залишкова вартість - 134500
грн.; малоцінний інвентар: первинна вартість -32000 грн.; знос -
16000,00 грн.; залишкова вартість - 16000 грн.; виробничі запаси
-21700,00 грн.; товари - 5000,00 гри. Загальна сума -177200,00
гри.
Як вбачається з акту розрахунки проведені векселем
№ 753283170303 на суму 362 160тис.грн.
Згідно з наданими на дослідження документами, 19.05.1999 року
приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Носенко О.В. вчинено протест простого векселю № 753283170303 про
не оплату проти векселедавця.
Приписами ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено наступне:
товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні
папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях,
крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення;
матеріальний актив - це основні фонди та оборотні активи у
будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів,
деривативўв та нематеріальних активів;
безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що
надаються платником податку згідно з договорами дарування,
іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої
компенсації вартості таких матеріальних цінностей і
нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких
угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без
вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній
чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею
в її виробничому або господарському обороті;
продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі -продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від
строків її подання.
Колегія суддів зазначає, що між ЗАТ лікувально-оздоровчих
закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, м Київ
(продавець) та МПП “Картас”, м. Одеса (покупець), було укладено
договір купівлі-продажу майна від 17.12.1998р., який відповідає
вимогам розділу 20 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(статтям 224 - 240), що пред'являються до форми та змісту
договорів купівлі-продажу.
Таким чином, МПП “Картас” не повинно були відносити до складу
валового доходу вартість цілісного майнового комплексу “Вогник”,
в якості доходу від безоплатно наданих товарів, як це зазначає
ДПІ в касаційній скарзі, оскільки майновий комплекс отриманий по
договору купівлі-продажу майна від 17.12.1998 року, який
передбачає умови компенсації вартості комплексу (платна основа
придбання товарів).
Колегія суддів погоджується з місцевим та апеляційним судами про
те, що висновки, викладені в акті № 26-Д від 12.04.2000р. щодо
заниження скоригованого волового доходу в І кварталі 1999 року в
сумі 362160грн. за рахунок безпідставного не включення до складу
валового доходу в І кварталі 1999р. вартості цілісного майнового
комплексу “Вогник”, як безоплатно отриманого по договору
купівлі-продажу майна від 17.12.1998р., суперечать вимогам
статей 224-240 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 1 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Щодо безпідставного не включення до складу валового доходу в IV
кварталі 1999р. вартості цілісного майнового комплексу “Вогник”,
безоплатно переданого громадянці Нестройній А.В. по договору
дарування від 24.12.1999р. та безпідставного не включення до
складу податкових зобов'язань по ПДВ за грудень 1999р., колегія
суддів зазначає наступне.
Як встановлено, судом 24.12.1999 року між МПП “Картас” та
гр.Нестройною А.В. укладено договір дарування нерухомого майна.
Відповідно до умов договору, МПП “Картас” подарувало, а гр.
Нестройна А.В. прийняла у дар Культурно-оздоровчий центр
дозвілля сім'ї “Вогник”, що включає у себе основні виробничі
приміщення, які розташовані за адресою - місто Одеса, вулиця
Дмитра Донського під номером п'ятдесят дев'ять, на земельній
дўльницў розміром 1,9 га.
Відповідно до п. 2 договору дарування, сторони оцінюють цей дар
в 137700грн. Інвентаризаційна оцінка відчуженого Центру складає
також 137700грн.
Договір підписаний від імені директора МПП “Картас” та гр.
Нестройної А.В. „завірений приватним нотаріусом Одеського
міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. та Одеським
міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів
нерухомості.
Приписами пункту 1.4. статті 1 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р. передбачено, що
продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Об'єктом оподаткування ПДВ, відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1.
статті 3 названого закону, є операції платників податку з
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в
тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами
оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права
власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для
погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
База оподаткування ПДВ, згідно з п. 4.1. статті 4 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р.
(із змінами та доп. ) визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими
цінами з урахуванням податків та зборів (крім ПДВ).
Виходячи з вимог Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, МПП “Картас”, в грудні 1999р. повинно було
віднести до складу податкових зобов'язань з ПДВ суму 27540грн.
по операції з безоплатної передачі майна фізичній особі. Однак,
в рядках 1, 5 та 9 Податкової декларації з податку на додану
вартість МПП “Картас” за грудень 1999 року; значаться прочерки.
Тому, підприємством “Картас” занижені податкові зобов'язання з
ПДВ в грудні 1999 року в сумі 27540грн.
Відповідно до Акту № 26-Д від 12.04.2000 р. “Про результати
документальної перевірки щодо дотримання окремих питань
податкового законодавства МПП “Картас” за період з 01.01.1999 р.
по 31.12.1999 р.” при перевірці фінансово-господарської
діяльності МПП “Картас” ревізорами встановлено заниження
зобов'язань по ПДВ в грудні 1999 року в сумі 72432грн. за
рахунок безпідставного не включення до складу податкових
зобов'язань з, ПДВ в грудні 1999 р. операції безоплатної
передачі громадянці Нестройній А.В. по договору у дарування від
24.12.1999р. цілісного майнового комплексу “Вогник”.
Розбіжності з висновками акту перевірки щодо донарахування ПДВ в
грудні 1999р. в сумі 44892грн. (72432 - 27540) утворилися за
рахунок необгрунтованого визначення перевіряючими бази
оподаткування ПДВ (ревізорами база оподаткування ПДВ визначена
виходячи з вартості придбання майнового комплексу з врахуванням
матеріалів, інвентарю та кредиторської заборгованості).
Також, судом встановлено, що в березні 1999 року у МПП “Картас”,
на підставі податкових накладних № 32 від 30.03.1999 р. та № 8
від 01.03.1999р., виникло право на податковий кредит в сумі
60402грн.
Згідно п. 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Враховуючи вимоги п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р.
збільшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ на суму
27540грн. та податкового кредиту з ПДВ на суму 60402грн.,
донарахування ПДВ на загальну суму 72432грн., штрафних санкцій
по ПДВ на суму 72432грн. та пені по цьому податку на суму
6533,37грн. є неправомірним.
Щодо завищення валових доходів в цій частині колегія суддів
зазначає наступне.
Пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що продаж товарів - це
будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами
купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими
договорами, які передбачають передачу прав власності на такі
товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Приписами статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що під терміном “основні
фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у
господарській діяльності платника податку протягом періоду, який
перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію
таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово
зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами (п. п
8.2.2.): група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та
передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини
(квартири і місця загального користування); група 2 -
автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього;
меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та
інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші
машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні
системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне)
обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які
інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
Таким чином, для цілей оподаткування податком на прибуток,
будівля Культурно-оздоровчого центру дозвілля сім'ї “Вогник”
відноситься до групи 1 основних фондів. Підпунктом 8.1.4.
п. 8.1. статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку
пўдприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в ред. від 22.05.97 року (із змінами
та доп. ) передбачено, що під терміном “невиробничі фонди” слід
розуміти капітальні активи, які не використовуються у
господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих
фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні
компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних
фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи
орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення
груп 2 і 3 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї
статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або
використовуються для забезпечення діяльності невиробничих
фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або
вилучені з місця ведення господарської діяльності платника
податку та передані у безоплатне користування особам, які не є
платниками цього податку.
До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих
фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а
до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням
(виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу)
та їх поліпшенням.
Підпунктами 8.3.4. та 8.4.3. статті 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено,
що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під
визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді
або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума
балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів
групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1
зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.
Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю
окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних
активів включається до валових доходів платника податку, а сума
перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу
включається до валових витрат платника податку.
Враховуючи вимоги п.п. 8.3.4., 8.3.3. та 8.1.4. Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
при
визначенні доходу, що підлягає оподаткуванню, по операціях з
продажу як виробничих основних фондів, так і не виробничих,
визначається різниця між вартістю продажу таких фондів та їх
балансової вартістю.
Як встановлено судом, балансова вартість Культурно-оздоровчий
центру дозвілля сім'ї “Вогник” складає 134515 грн., а вартість
продажу складає 137700грн. Тому, база оподаткування податком на
прибуток складає 3185грн. (137700-134515).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками
попередніх судових інстанцій, про неправомірність донарахування
податку на прибуток на суму 235 036,71грн., штрафних санкцій по
цьому податку на суму 70511,01грн., та пені по цьому податку на
суму 60967,15грн.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси залишити без задоволення.
Постанову від 25.02.2004р. Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 17-3-23/2630 Господарського суду Одеської
області залишити без змін.