ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17.06.2004                              Справа N 9/306

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                          головуючого,

                          суддів

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому  Державного комунального підприємства

засіданні касаційну       "Ч"

скаргу

та постанову              від 17 лютого 2004 року

                          Львівського апеляційного

                          господарського суду

у справі                  №     9/306

за позовом                ВАТ "Енергопостачальна компанія "ЧО"

до                        Державного комунального підприємства

                          "Ч"

про                       стягнення 5695644,01 грн.,

                        в с т а н о в и в:

В жовтні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Чернівецької  області  з  позовом  до  відповідача  про  стягнення

5695644,01  грн.,  посилаючись на те,  що останній не виконує умов

договору по оплаті використаної електричної енергії.

Рішенням  господарського суду  Чернівецької області від  3  грудня

2003 року   та  додатковим  рішенням  від  10  грудня  2003  року,

залишеним   без   змін   постановою    Львівського    апеляційного

господарського  суду  від  17  лютого 2004 року,  позов задоволено

частково в сумі 5508688,44 грн.  основного  боргу,  76981,07  грн.

пені, 32992,16 грн. - 3% річних.

У  касаційній  скарзі  відповідач  просить  постанову  апеляційної

інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і

процесуального права.

Перевіривши матеріали  справи  та  на  підставі встановлених в ній

фактичних  обставин,  проаналізувавши  правильність   застосування

апеляційним   господарським   судом   при  прийнятті  оскаржуваної

постанови норм матеріального і процесуального права,  суд  вважає,

що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  1 лютого 1997 року, між ВАТ ЕК

"ЧО" та ДКП  "Ч"  було  укладено  договір  №  24  на  користування

електричною енергією.

Згідно умов  зазначеного договору позивач зобов'язувався постачати

електричну енергію відповідачу,  а  останній  своєчасно  проводити

оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови,

зазначені даним договором та чинним законодавством.

З матеріалів справи видно,  що  відповідач  свої  зобов'язання  за

договором належним чином не виконав.

За   період  споживання  електроенергії  з  01.06.2003   року   по

01.10.2003 року останній заборгував позивачу 5508688,44 грн.

Відповідно до вимог ст.  161 ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          зобов'язання

повинні виконуватися належним чином в установлений строк.

Враховуючи наведене,  суд вважає,  що господарський  суд,  з  яким

погодилась    апеляційна    інстанція,    правильно   прийшов   до

обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача  в

частині стягнення заборгованості в сумі 5508688,44 грн.

Обгрунтованими є  також  висновки  господарських  судів  в частині

задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 76981,70 грн. з

врахуванням фінансового стану та вини відповідача,  та 3% річних в

сумі 32992,16 грн.

За таких обставин суд вважає,  що  апеляційний  господарський  суд

повно  і  всебічно  перевірив  всі  обставини справи,  дав належну

правову  оцінку  доказам  та  прийняв   законну   і   обгрунтовану

постанову,  яка відповідає обставинам справи та вимогам діючого на

момент розгляду справи законодавства,  тому її необхідно  залишити

без змін.

Доводи відповідача,  викладені  в  касаційній  скарзі  суд  вважає

необгрунтованими,  оскільки вони спростовуються матеріалами справи

і не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського  апеляційного  господарського  суду  від  17

лютого 2004 року залишити без  змін,  а  касаційну  скаргу  -  без

задоволення.