ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 7/152-А
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську
на постанову від 11.11.03 p.
Донецького апеляційного господарського суду
у справі №7/152-А
господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "XXX"
до ДПІ у м. Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. голова правління Б.Б.Б. (дов. від 16.06.04 p.)
відповідача: не з'явились
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 17.06.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Малашкевич
С.А.) від 14.08.2003р. задоволено позовні вимоги відкритого
акціонерного товариства "XXX" м. Н-ська та визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.
Н-ську № 0000052600/6 від 21.02.2003р. про визначення зобов'язання
у вигляді штрафу в сумі 310633,13 грн.
Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського
суду у складі: Колядко Т.М., Гуреєва Ю.М., Скакуна О.А. від
11.11.03 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
ДПІ у м. Н-ську звернулась до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними
цільовими фондами"( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому просить її та рішення суду
першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську на постанову Донецького
апеляційного господарського суду, заслухавши представників
позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування
норм матеріального та процесуального права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що за
наслідками тематичної документальної позапланової перевірки
позивача з питання використання в фінансово-господарській
діяльності грошових коштів та іншого майна, одержаних від продажу
активів, відповідачем був складений акт від 20.02.03р. №
16/26-211-4 (далі "акт перевірки"). В акті перевірки відображені
виявлені порушення вимог п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 5.1 ст.
5 Порядку застосування податкової застави органами державної
податкової служби ( z0857-01 ) (z0857-01)
, затвердженого наказом ДПА України
від 28.08.01 р. № 338 і зареєстрованому Мінюстом 03.10.01 р. №
857/6048.
На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Н-ську було прийняте
податкове повідомлення-рішення від 21.02.03 р. № 0000052600/0, в
якому позивачу на підставі п. п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону №
2181 визначено зобов'язання по сплаті штрафу у сумі 310633,13 грн.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
посвідчення співробітників відповідача, на підставі яких вони
діяли здійснюючи перевірку, оформлені з грубими порушеннями вимог
Розпорядження від 20.05.97 р. № 89-р ДПА України "Про посвідчення
на перевірку" ( v0089225-97 ) (v0089225-97)
(далі "Розпорядження № 89-р"), а
саме підписані особою, посадове становище якої не вказано. Таке
витікає з того, що перед назвою посадової особи, яка повинна була
підписати посвідчення, поставлена риска. Тобто, якась особа
підписала посвідчення за керівника ДПІ.
Посвідчення на перевірку дійсне на час зазначений у ньому, про що
вказано у п. 4 Розпорядження № 89-р ( v0089225-97 ) (v0089225-97)
. У
посвідченнях від 18.02.03 р. на підставі яких здійснювалась
перевірка визначено, що вони дійсні до 20.02.03 р., тобто час дії
таких посвідчень 18 та 19.02.03 р., а з 20.02.03 р. їх дія
припинилася. Проте, акт перевірки складений і підписаний
перевіряючими 20.02.03 р., тобто вже після закінчення терміну дії
посвідчень.
У посвідченнях на перевірку визначено, що перевіряючим доручається
провести позапланову тематичну перевірку позивача з питання
дотримання вимог податкового законодавства по зберіганню
заставленого майна, у відповідності з п. З "в" Указу Президента
України № 817/98 від 23.07.98 р. ( 817/98 ) (817/98)
за завданням
прокуратури.
Норма Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
на яку, як на підставу
проведення перевірки посилається відповідач у посвідченнях,
встановлює що податкова виїзна перевірка може проводитись за
наявності виявлення податковим органом недостовірності даних,
заявлених у документах обов'язкової звітності. Насамперед
документами податкової звітності є податкові декларації, тобто
саме у цих документах, для застосування вказаної норми Указу, як
підстави перевірки, відповідач повинен був виявити
недостовірність. Проте у зв язку із специфікою тематики перевірки
(дотримання податкового законодавства по зберіганню заставленого
майна), відповідач до проведення самої перевірки не міг виявити та
встановити будь-яку недостовірність даних, заявлених у податкових
деклараціях, оскільки відомості про стан збереження заставленого
майна до декларацій не вносяться. Щодо завдання прокуратури, як
підстави позапланової перевірки, то Указ президента таких підстав
не містить. Тому визначення у посвідченнях правової підстави для
перевірки не відповідає тематиці і завданню перевірки.
Таким чином господарські суди правомірно зазначили, що перевірка
проведена з порушенням ст. 11 ЗУ "Про Державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
.
В акті перевірки відповідача №16/26-211-4 зазначено, що позивач
протягом перевіряємого періоду здійснював реалізацію товарів
власного виробництва на суму 193965,9 грн., а списання основних
засобів відображено в липні 2002р. на суму 168100 грн., що є
порушенням п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими! фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п.5.1 ст. 5 Порядку
застосування податкової застави органами державної податкової
служби ( z0857-01 ) (z0857-01)
.
Відповідно до п.1.7 "Порядку оформлення результатів документальних
перевірок з дотримання податкового і валютного законодавства
суб'єктами; підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами"
( z1023-02 ) (z1023-02)
факти виявлених правопорушень податкового та
валютного законодавства викладаються в акті документальної
перевірки чітко, об єктивно та в повній мірі, із посиланням на
первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та
податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п.п. 2 ч. II вищевказаного порядку ( z1023-02 ) (z1023-02)
за
кожним відображеним в акті фактом порушення законодавства
необхідно зазначати в описовій частині акта перевірки первинний
документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та
бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій),
та інше.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що
податковим органом в обгрунтування порушень наведені лише
відомості про бухгалтерські записи позивача. Відповідно до ст. 9
Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
рахунки бухгалтерського обліку не відносяться
до первинних документів, якими підтверджуються здійснення
господарської операції. Крім того, господарськими судами було
встановлено, що сума штрафу нарахована податковим органом виходячи
з податкового боргу, який не відповідає фактичним обставинам.
Зокрема, податкове повідомлення від 05.08.98р. № 2202/15-113,
виходячи із суми якого відповідачем розрахований штраф, було
отримано позивачем у 1998р.; податкова заборгованість перед
бюджетом за 1997-98р.р. складала 310633,13 грн.; це повідомлення
було прийнято на підставі п. 2 Указу Президента України "Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
.
Відповідно до п.п. 17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в разі, якщо платник
податків, активи якого знаходяться у податковій заставі, відчужив
такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо
отримання такого погодження є обов'язковим згідно з цим Законом,
платник податків додаткового сплачує штраф у розмірі 100 відсотків
суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової
застави.
Господарськими судами встановлено недоведеність правомірності
визначення суми податкового боргу позивача, а тому і розміру
штрафу, саме виходячи з податкової заборгованості в 1998р.,
позивачу після 1998р. надсилались податкові повідомлення про інші
суми податкового боргу та здійснювалось списання боргу відповідно
до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Звертаємо увагу скаржника, що ним не виконано вимоги п.3 ухвали
Вищого господарського суду України від 13.05.04 щодо уточнення
своїх касаційних вимог відповідно до меж касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.03
p. у справі №7/152-А залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська