ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 5/686-19/127
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Дочірнього підприємства “Квазар-Мікро”
скаргу Закритого акціонерного товариства“Квазар-Мікро
Львів”
на постанову від 15.01.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/686-19/127 Господарського суду Львівської
за позовом Дочірнього підприємства “Квазар-Мікро”
Закритого акціонерного товариства “Квазар-Мікро
Львів”
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Рамзанов А.Б., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2003
року (суддя Левицька Н.Г.), яке залишене без змін постановою від
15.01.2004р. Львівського апеляційного господарського суду
(колегія суддів С.М.Бойко, В.Л.Кузь, Л.Л.Давид), відмовлено в
позові дочірнього підприємства Квазар-мікро Львів” закритого
акціонерного товариства “Квазар-Мікро” до державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення № 0006642320/0/16160
від 26.09.2002 року, яким позивачу визначено податкове
зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 39990,59 грн.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Львівської області від 09.09.2003 року та
постанову від 15.01.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду, і прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття
оспорюваного податкового повідомлення-рішення
№ 0006642320/0/16160 від 26.09.2002 року, яким позивачу
визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в
сумі 39990,59 грн. є зафіксоване актом перевірки порушення ним
вимог п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що призвело до заниження
підприємством податкових зобов'язань з ПДВ на виконання угод
протягом 2001-2002років, за якими реалізовано товарів, (загальна
сума ПДВ при реалізації яких становить 35603,6 грн.)
американській неурядовій організації в програмі міжнародної
технічної допомоги.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій позивачем
допущено порушення при визначенні податкового кредиту за
відповідні звітні періоди, в яких проводилися операції по
продажу техніки неурядовій організації, оскільки позивач
зобов'язаний був провести відповідний розподіл сум податку на
додану вартість, виходячи із частки у витратах на придбання
таких товарів з урахуванням коригування сум податкового кредиту
пропорційно обсягу оподатковуваних і неоподатковуваних операцій.
Відповідно до вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли товари
(роботи, послуги), виготовлені та/або придбані частково
використовуються в оподатковуваних операціях, а частково-ні, до
суми податкового кредиту включається та частка сплаченого
(нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів в оподатковуваних
операціях звітного періоду.
Позивачем сформовано податковий кредит з порушення вищенаведеної
норми, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ.
Не може бути взято до уваги посилання позивача в касаційній
скарзі на звільнення від оподаткування податком на додану
вартість відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом США від
07.05.1992р. Оскільки, податковою інспекцією в даному випадку не
оспорюється право позивача на звільнення від сплати ПДВ згідно
вказаної міжнародної Угоди. При цьому, фінансові санкції
застосовані внаслідок завищення сум податкового кредиту в
порушення п.п. 7.4.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
по операціям з придбання товарів (робіт,
послуг), які в подальшому не використовуються в оподатковуваних
операціях. Зазначене порушення не було спростовано позивачем.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного суду прийнята у відповідності з вимогами діючого
законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Квазар-Мікро”
Закритого акціонерного товариства “Квазар-Мікро Львів” залишити
без задоволення.
Постанову від 15.01.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/686-19/127 Господарського суду
Львівської залишити без змін.