ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 2-6/8974-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представників ТзОВ "Акваторія-Тур" - Мартинюк О.М.
та Федорова І.Ю.
касаційну скаргу ТзОВ "Акваторія-Тур"
на постанову від 13.10.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі N 2-6/8974-2003 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Військового прокурора Військово-Морських Сил
України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Головного квартирно-експлуатаційного управління
Міністерства оборони України, ТзОВ "Акваторія-Тур"
третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна
України по м. Севастополю
про визнання договору недійсним
В судове засідання представники позивача, Головного
квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
та третьої особи не з'явилися, про час і місце слухання справи
сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року Військовий прокурор Військово-Морських Сил
України звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони
України до Головного квартирно-експлуатаційного управління
Міністерства оборони України, ТзОВ "Акваторія-Тур" з позовом про
визнання недійсним договору оренди N 67/2002/ГоловКЕУ, який
укладений 12.04.2002 між Міністерством оборони України та ТзОВ
"Акваторія-Тур".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
17.07.2003 у справі N 2-6/8974-2003 в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.10.2003 вищезазначене рішення суду скасовано. Позов
задоволено. Визнано недійсним договір оренди військового
нерухомого майна N 67/2002/ГоловКЕУ від 12.04.2002, укладений між
Міністерством оборони України в особі Головного
квартирно-експлуатаційного управління та ТзОВ "Акваторія-Тур".
В касаційній скарзі ТзОВ "Акваторія-Тур" просить скасувати
постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду
першої інстанції від 17.07.2003. На думку скаржника, суд
апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги
матеріального права, зокрема, вимоги Порядку надання дозволу
військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними
рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого Постановою
КМУ N 778 ( 778-2000-п ) (778-2000-п)
від 11.05.2000, ст.ст. 2, 3 Закону
України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"
( 1075-14 ) (1075-14)
, ст. 62 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 38 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
ТзОВ "Акваторія-Тур", перевіривши правильність застосування
Севастопольським апеляційним господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 12.04.2002
між Міністерством оборони України та ТзОВ "Акваторія-Тур" був
укладений договір оренди відносно нерухомого майна, а саме будинку
компресорної та акумуляторної, що знаходяться у військовому
містечку N Б-1 по вул. Мраморній у Балаклаві м. Севастополя,
терміном на двадцять років.
Задовольняючи заявлені по справі позовні вимоги та визнаючи
вищезазначений договір недійсним, апеляційний суд виходив з того,
що при його укладанні були порушені вимоги діючого законодавства,
а саме не отримано дозволу на оренду цього майна від компетентних
органів, а саме майно передано в оренду не на конкурсній основі та
без його попередньої оцінки.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна,
оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи.
Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, і ці
обставини також були встановлені попередніми судовими інстанціями,
27.02.2002 у відповідних засобах масової інформації було
опубліковано повідомлення про проведення конкурсу на право
укладання договорів оренди нежитлових приміщень військового
містечка N Б-1, у склад якого входили у тому числі і ті
приміщення, які є об'єктом оренди за цією справою.
Відповідно до тих же матеріалів справи, конкурс мав місце
29.03.2002 і за його результатами відповідачу, як переможцю, було
надано право укласти договір оренди відносно вищезазначених
приміщень.
Вищенаведеній обставині апеляційний суд не надав правової
значимості, пославшись на те, що оскільки в даному випадку
відносно кожного об'єкту, який був запропонований для передачі в
оренду, претендувало лише по одному учаснику, то фактично
проведена акція не мала конкурсного характеру.
Такі посилання апеляційної інстанції позбавлені будь-яких
підстав, оскільки із змісту протоколу засідання конкурсної комісії
випливає, що конкурс проводився відносно тринадцять об'єктів, що у
ньому, на рівні з відповідачем приймало участь ще сім осіб і що
врешті-решт за результатами конкурсу було прийнято рішення про
передачу в оренду шести об'єктів. При цьому в матеріалах справи
відсутні будь-які документи, які б свідчили про те, що результати
проведеного конкурсу надалі були оспорені.
З тих же матеріалів справи вбачається, що стороною в
оспорюваному договорі виступало Міністерство оборони України.
Зазначена обставина була належним чином врахована судом першої
інстанції, який у цьому зв'язку дійшов до правильного висновку про
те, що в даному випадку формальна відсутність згоди Міністерства
відносно укладеного ним же договору не може тягти за собою такі
правові наслідки, як визнання цього договору недійсним.
Суд першої інстанції також правильно прийняв до уваги, що в
даному випадку майно, яке було передано в оренду, зазначалось в
додатковому переліку нерухомого майна ВМС Збройних Сил України,
яке без шкоди для бойової та мобілізаційної готовності може бути
переданим в оренду, і що вартість цього майна визначалась шляхом
проведення незалежної оцінки, а розмір орендної плати погоджувався
з регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту
Севастополю.
Сукупність вищенаведених обставин не була в повній мірі
врахована апеляційним судом, а тому його рішення про задоволення
позову не можна визнати обгрунтованим.
У цьому ж зв'язку, оскаржувана постанова підлягає скасуванню,
а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ "Акваторія-Тур" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.10.2003 скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
17.07.2003 у справі N 2-6/8974-2003 залишити без змін.