ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 29/176-03-9459
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
(ВАТ) "ХХХ"
на постанову від 16.03.2004
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 29/176-03-9459
за позовом ЗАТ "YYY"
до ВАТ "XXX"
про стягнення 26 403,36 грн.
та за зустрічним позовом ВАТ "XXX"
до ЗАТ "YYY"
про визнання недійсними договорів оренди
В судове засідання прибули представники сторін:
ВАТ "XXX" А.А.А. (дов. від 08.04.2004)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2003 року ЗАТ "YYY" звернулось до господарського суду
Одеської області з позовом до ВАТ "XXX" про стягнення
заборгованості по орендній платі та комунальних платежах у розмірі
20403,36 грн. та витрат на юридичні послуги у розмірі 6000 грн.,
які позивач вважає своїми збитками.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.01.2000 р. між ТОВ "YYY"
(орендодавець) та ВАТ "XXX" в особі структурної одиниці "ZZZ"
(далі ZZZ) (орендатор) був укладений договір оренди № 20а/2000,
згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендатор приймає в
оренду не житлові приміщення загальною площею 627,5 кв.м. в
будівлі Головного корпусу, розташованого за адресою: м. Одеса,
вул. Н-ськa, 99.
01.01.2000 р. між ТОВ "YYY" та ВАТ "XXX" в особі структурної
одиниці "ZZZ" був укладений договір спільного користування
виробничих приміщень № 24а/2000, згідно з умовами якого сторони
домовились спільно використовувати в виробничій діяльності,
належне ТОВ "YYY" на праві власності виробниче приміщення
загальною площею 642,4 кв.м. в будівлі Головного корпусу,
розташованого за адресою: м. Одеса, Н-ськa, 99.
01.08.2000 р. між ТОВ "YYY" (орендодавець) та ВАТ "XXX" в особі
структурної одиниці "ZZZ" (орендатор) був укладений договір оренди
№ 405, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендатор
приймає в оренду не житлові приміщення загальною площею 46,24
кв.м. в будівлі Головного корпусу, розташованого за адресою: м.
Одеса, вул. Н-ськa, 99.
Дані договори неодноразово було пролонговано, в останнє їх було
пролонговано до 31.12.2002 р.
Як свідчать матеріли справи позивач виконав належним чином умови
зазначених договорів, передав у тимчасове користування приміщення
вказані в договорах, що підтверджується актами приймання-передачі
не житлових приміщень, які є додатками до договорів.
За час користування приміщеннями згідно договорів рахується
заборгованість відповідача за невиконання умов договорів щодо
сплати орендної плати та комунальних платежів у розмірі 20403,36
грн., що підтверджується актом надання комунальних послуг за IV
квартал від 28.12.02 р, актом надання комунальних послуг за
листопад 2002 р. від 10.12.02 р, актом надання комунальних послуг
за грудень від 28.12.02 р., актом виконаних робіт від 10.12.02 р.,
актом виконаних робіт від 10.12.02 р., актом виконаних робіт від
28.12.02 р., актом виконаних робіт від 28.12.02 р. Вказані акти
без заперечень узгоджені та підписані обома сторонами.
Листом від 25.02.03 р. за № 20/09-66 відповідач повідомив
позивача, що договори, які укладені раніше між ЗАТ "YYY" з "ZZZ" в
зв'язку з ліквідацією останніх анулюються з 01.01.03. Також
відповідач в листі зазначив, що для сплати заборгованості в сумі
20403,36 грн. позивачу необхідно надати оригінали акту звірки
розрахунків, рахунок та податкову накладну.
Відповідачем заборгованість по орендній платі не погашено.
Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до ЗАТ "YYY" про
визнання договорів оренди №20а/2000 від 01.01.2000 р., № 405 від
01.08.2000 р. недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
з
мотивів того, що у договорах всупереч ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відсутні істотні для договорів оренди умови, що встановлені ст. 10
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, а саме - визначення вартості майна, що є об'єктом
оренди, відсутність порядку використання амортизаційних
відрахувань, відсутність порядку страхування взятого в оренду
майна.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2004
(суддя О. Аленін) позов задоволено частково; з відповідача на
користь позивача стягнуто заборгованість по орендній платі та
комунальних платежах в сумі 20403,33 грн., витрати по сплаті
державного мита в сумі 204,03 грн. та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті
позову відмовлено; у зустрічному позові відмовлено повністю.
Рішення суду щодо вимог за зустрічним позовом мотивоване тим, що
передане в оренду майно не відноситься до державної або
комунальної власності, оренда якого врегульована зазначеним вище
законом, відповідач не звертався з вимогою про застосування до
правовідносин, що склалися між сторонами, цього Закону, що є
умовою ч. 4 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 (колегія суддів: М.Петров, Г.Разюк, С.Колоколов)
рішення у справі змінено шляхом задоволення зустрічного позову ВАТ
"XXX" про визнання недійсними з 01.01.2003 р. договорів оренди
№20а/2000 від 01.01.2000 р. та № 405 від 01.08.2000 р.; решту
рішення залишено без зміни.
Постанова суду мотивована тим, що відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями
цього Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, якщо інше не передбачено законодавством
та договором оренди, а оскільки положення оспорюваних договорів не
містять будь-яких застережень щодо норм законодавства, якими
керуються сторони при укладенні та виконанні умов договору, то
положення Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
розповсюджуються на спірні правовідносини.
Аналіз договорів свідчить про відсутність у них істотних умов для
договору оренди передбачених ст. 10 цього Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, тому
оспорюванні договори визнаються недійсними. Датою визнання судом
договорів недійсними є дата відмови відповідача від договору (з
01.01.2003).
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при
вирішенні спору норм матеріального права, зокрема, при визнанні
договорів оренди недійсними з 01.01.2003, а не з моменту
укладення.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що постанова у справі підлягає до скасування, а рішення
- залишенню без зміни, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відсутність істотних умов, визначених Законом України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, може бути лише
обставиною, яка перешкоджає стороні (сторонам) виконувати
договірні зобов'язання, однак не може бути підставою для визнання
його недійсним.
Аналіз ст. 256 ЦК УРСР та ст. 10 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
підтверджує, що
сторонами обумовлені істотні умови, необхідні для виконання
зобов'язання, у зв'язку з чим, підстав для визнання договорів
оренди недійсними не було.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 у справі № 29/176-03-9459 скасувати.
Рішення господарського суду господарського суду Одеської області
від 04.02.2004 року у справі № 29/176-03-9459 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко