ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 40/06-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В.
Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б., В.В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
регіонального уповноваженого ліквідатора акціонерного комерційного
банку "SSS" в Харківській області
на рішення господарського суду Харківської області від 09 березня
2004 р.
у справі № 40/06-04
за позовом акціонерного комерційного банку "SSS" в особі
Харківської дирекції АК Б "SSS"
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
ім. Д.Д.Д.
про стягнення 22 264,41 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2004 р. позивач звернувся в господарський суд з позовом до
відповідача про стягнення заборгованості за відсотками за
користування кредитом, посилаючись на те, що 29.11.2000 р. між АКБ
"SSS" в особі P-ського територіального безбалансового відділення
Харківської дирекції банку "SSS" та СТОВ ім. Д.Д.Д. було укладено
кредитний договір № 22, за яким відповідачу на строк до 01.10.2001
р. було надано кредит в сумі 98 860,93 грн. з умовою сплати 45%
річних за користування кредитом. Проте, відповідач свої
зобов'язання за кредитним договором у встановлений термін не
виконав: кредит погасив частково в сумі 70 633,35 грн., нараховані
відсотки за користування кредитом не погасив, а тому на підставі
п.7.1 договору просив стягнути з відповідача за період з
09.08.2002 р. по 30.11.2003 р. заборгованість з відсотків за
користування кредитом у сумі 22 264, 41 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2004 р.
(суддя Хотенець П.В.) в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити
нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, щ підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Оскаржуване рішення цим
вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що
відповідачем платіжним дорученням № 25 від 04.04.2002 р. було
погашено кредит у повному обсязі - 98 860,93 грн., а позивач
всупереч умовам укладеного кредитного договору самостійно
зарахував з вказаної суми 28 227, 58 грн. на погашення
заборгованості за відсотками за користування кредитом, тому
позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з
відсотків за користування кредитом за період з 09.08.2002 р. по
30.11.2003 р. у розмірі 22 264,41 грн., яка виникла за кредитним
договором № 22 від 29.11.2000 р., помилково базуються на
розрахунку ніби-то погашеної відповідачем 04.04.2002 р.
заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі
28 227,58 грн.
При цьому суд в порушення вимог п.3 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не зазначив у рішенні, яким конкретно умовам кредитного договору
не відповідали дії банку щодо направлення в першу чергу з
здійсненого відповідачем платежу грошових коштів на погашення
заборгованості за відсотками за користування кредитом, враховуючи,
що згідно зі ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання має
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вимог закону, договору і одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються,
за винятком випадків, передбачених законом, а п.4.2 кредитного
договору відповідно до абз.2 п.25 Положення НБУ "Про кредитування"
( v0246500-95 ) (v0246500-95)
, затвердженого постановою Правління НБУ від
28.05.1995 р. № 246 передбачено, що позичальник зобов'язується
кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти для
сплати відсотків за кредит, потім - простроченої заборгованості.
Сума, що залишилася, направляється для погашення кредиту (а.с.8).
Вважаючи, що розрахунки заборгованості за відсотками за
користування кредитом, розраховані позивачем неправильно, суд в
порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з'ясував
наявність та дійсну суму цієї заборгованості за вказаний у
позовній заяві період, оскільки неправильність обчислення
розрахунку при доведеності позовних вимог не може бути підставою
для відмови в позові, а згідно зі ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, постановлене у справі рішення не можна
визнати законним і обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню
з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш
ретельно з'ясувати обставини, що мають значення для справи,
звернути увагу на те, що згідно п.8.1 кредитного договору,
укладеного між сторонами, строк його дії визначений з дня надання
кредиту і до повного погашення кредиту та відсотків за ним, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог закону
вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу регіонального уповноваженого ліквідатора
акціонерного банку "SSS" в Харківській області задовольнити
частково. Рішення господарського суду Харківської області від 09
березня 2004 р. у справі за № 40/06-04 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі
суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Л.В. Стратієнко
В.В. Чабан