ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 25/319а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 03.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.02.2004
у справі N 25/319а
господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ "Гарнізонне ательє"
до ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
27.05.2003 N 000252640/0
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2003
у справі N 25/319а (суддя Бойко І.А.), залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.02.2004 (судді Кондратьєва С.І., Старовойтова Г.Я.,
Українська Р.М.) позов задоволено: податкове повідомлення-рішення
ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя N 0000252640/0 від 27.05.2003
про донарахування податку на додану вартість у сумі 34167 грн. та
застосування штрафних санкцій у розмірі 17083 грн. визнано
недійсним; стягнуто з ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя на
користь позивача витрати по оплаті державного мита у розмірі
85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя
просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 04.02.2004, рішення господарського суду Донецької області
від 09.12.2003 у справі N 25/319а та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок
на додану вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі
змінами і доповненнями), п. 2 Порядку заповнення податкової
накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 N 165
( z0233-97 ) (z0233-97)
.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь
своїх представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія
суддів Вищого господарського суду України виходить з фактичних
обставин справи, встановлених господарськими судами.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя було
проведено позапланову перевірку підприємства позивача з питання
фінансово господарських взаємовідносин з ПП "Акцепт - СВ" згідно
п. 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" від 23.07.1998 N 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
за
період з 01.05.2001 по 01.05.2003, за наслідками якої складено акт
від 23.05.2003 N 18/26-2-214-4/31492078.
В акті перевірки встановлено заниження ТОВ "Гарнізонне
ательє" суми податку на додану вартість на 34166,70 грн. за
грудень 2002 р. внаслідок включення вказаної суми до складу
податкового кредиту у грудні 2002 р. на підставі податкової
накладної від 16.12.2002 N 75, наданої ПП "Акцепт - СВ", установчі
документи якого рішенням Голосіївського районного суду м. Києва
від 19.03.2003 N 2-1463/16 визнано недійсними, а свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.09.2002
N 37043312 було анульовано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
(акт N 191 від 08.05.2003), у зв'язку з чим відповідач дійшов
висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами і доповненнями).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі
м. Маріуполя прийнято податкове повідомлення-рішення
N 0000252640/0 від 27.05.2003, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі
51250,50 грн. (в т.ч. основний платіж - 34167 грн., штрафні
санкції - 17083 грн.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
відсутності з боку позивача порушень норм ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на
наступне.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт, послуг чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт,
послуг (п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на момент
укладання та виконання договору поставки товарів від 01.11.2002
(в т.ч. на дату видачі податкової накладної) ПП "Акцепт - СВ" було
зареєстровано як платник податку на додану вартість (що
підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану
вартість N 37043312 від 02.09.2002, виданого ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва).
Під час проведення перевірки відповідачем не було виявлено
порушень щодо форми податкової накладної від 16.12.2002 N 75,
наданої ПП "Акцепт - СВ".
Факт придбання позивачем у ПП "Акцепт - СВ" за вказаним
договором товарів та їх оплати шляхом перерахування грошових
коштів на розрахунковий рахунок ПП "Акцепт - СВ" в сумі
205000 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 34166,67 грн.
(платіжне доручення від 25.12.2002 N 188) встановлено
господарськими судами і відповідачем не заперечується.
Що стосується посилань відповідача на визнання недійсними з
моменту реєстрації установчих документів платника податку і
свідоцтва платника податку на додану вартість, то слід зазначити,
що цілком правомірними є висновки господарських судів про те, що
визнання недійсними в судовому порядку установчих документів і
свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість не
є підставою для позбавлення його контрагентів, зокрема, позивача
права на податковий кредит, оскільки таких наслідків Закон України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає.
З огляду на викладене, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність
з боку позивача зазначених в акті перевірки порушень п.п. 7.4.5
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 04.02.2004 у справі N 25/319а відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 04.02.2004 у справі N 25/319а - без змін.