ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 34/244а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 03.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Горлівці
на постанову від 26.01.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 34/244а господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Горлівський машинобудівельний завод", м. Горлівка
до Державної податкової інспекції у м. Горлівці
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Калініна О.Д. (довіреність від 10.09.2003 р. N 50-6/818);
Ларикова Л.П. (довіреність від 11.06.2004 р. N 50-6/507)
від відповідача:
Фабрій В.В. (довіреність від 15.06.2004 р. N 3454/10);
Мамлига Н.П. (довіреність від 15.06.2004 р. N 3454/10-1);
Чирікіна Н.В. (довіреність від 15.06.2004 р. N 3454/10-2)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя
Кододова О.В.) від 11.12.2003 року, залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя -
Величко Н.Л., судді Алєєва І.В., Агапов О.Л.) від 26.01.2004 року,
по справі N 34/244а позов задоволене; визнане недійсними податкові
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Горлівки
від 14.04.2003 р. N 0000032331/0 у частині визначення податкового
зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 409650 грн. та
штрафної санкції у розмірі 327720 грн. на загальну суму
737370 грн., N 0000042331/0 у частині визначення податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 338356,33 грн.
та штрафної санкції у розмірі 338356,33 грн. на загальну суму
676712,00 грн.; стягнуте з відповідача на користь позивача витрати
по сплаті мита 85 грн. та інформаційних послуг 118,00 грн.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у
м. Горлівці просить скасувати ухвалені по справі судові акти,
відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, а саме пунктів 1.25, 1.31 ст. 1 пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 і
пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3,
п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 60 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 20 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що Державна податкова інспекція у
м. Горлівці здійснила комплексну документальну перевірку позивача
по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства
за період з 01.10.2001 року по 30.09.2002 року, за результатами
якої складений акт перевірки від 10.04.2003 року
N 23-211-2/00165758.
Актом перевірки встановлено, що позивач у порушення пп. 4.1.1
п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від
28.12.1994 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
"Про оподаткування
прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) у 1 кварталі
2002 року не відніс до валового доходу суму продажу
конструкторської документації ЗАТ "Горлівський машинобудівельник"
на суму послуг 1294,9 тис. грн., що вплинуло на донарахування
податку на прибуток у розмірі 290,58 тис. грн.
Крім того, відповідач з посиланням на порушення позивачем
п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"Про податок на додану вартість" (із змінами та
доповненнями) за цією господарською операцією донарахував позивачу
податок на додану вартість у розмірі 258973 грн.
У акті перевірки відповідач зазначив, що позивач у порушення
пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у 2 кварталі 2002 року відніс до складу
валових витрат безнадійну заборгованість у розмірі 396,9 тис. грн.
(396916,67 грн.), яка на той момент не була такою, та донарахував
позивачу податок на прибуток у розмірі 119070 грн. та податок на
додану вартість у розмірі 79383,33 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті
податкові повідомлення-рішення від 14.04.2003 року N 0000042331/0
про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 344015,99 грн. та штрафної санкції у розмірі
344016 грн. та N 0000032331/0 про визначення суми податкового
зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 505090,00 грн. та
штрафної санкції у розмірі 410720 грн.
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення частково:
N 0000042331/0 на загальну суму 676712,00 грн., N 0000032331/0 на
загальну суму 737370 грн. (у частині донарахування податку на
прибуток: по епізоду продажу технічної документації у сумі
290580 грн. - основного платежу та застосування штрафної санкції -
232460,00 грн.; по епізоду списання дебіторської заборгованості у
сумі 119070 грн. - основного платежу та застосування штрафної
санкції - 95260 грн.; у частині донарахування податку на додану
вартість: по операції з технічною документацією - 258973 грн.
основного платежу та штрафної санкції 258973,00 грн., по операції
по списанню дебіторської заборгованості 79383,33 грн. - основного
платежу та штрафної санкції - 79383,33 грн.).
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від
28.12.1994 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
"Про оподаткування
прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) валовий доход
це загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території
України, її континентальному шельфі, виключній (морській)
економічній зоні, так і за її межами.
Пункт 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає, що база оподаткування операцій
з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх
договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами).
Згідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від
28.12.1994 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
"Про оподаткування
прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та пп. 7.3.1
п. 7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
дата формування валового доходу при визначенні об'єкту
оподаткування з податку на прибуток та виникнення податкових
зобов'язань з податку на додану вартість відповідно визначається
за першою подією яка відбулася раніше: або дата зарахування коштів
від покупця, або дата відвантаження товарів, а для робіт
(послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання
робіт (послуг) платником податку.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем
(Постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Горлівський
машинобудівельник" (Покупець) був укладений договір N 2-02 від
15.01.2002 року на передачу конструкторської документації.
Згідно з пунктом 1.1 договору Постачальник зобов'язався
поставити, а Покупець прийняти та сплатити конструкторську
документацію для виготовлення ГШО (горно-шахтного обладнання),
згідно додатка N 1 до договору.
Пункт 2.1 договору передбачає, що оплата здійснюється після
надходження грошових коштів за реалізовану продукцію, яка
виготовлена Покупцем, у обсязі 1% від фактичної вартості
реалізованої продукції.
У пункті 6.1 договору зазначено, що передача документації
третій особі дозволяється за згодою обох сторін.
Конструкторська документація була передана ЗАТ "Горлівський
машинобудівельник" згідно Акту приймання-передачі від
17.01.2002 року у якому зазначено, що науково-технічна продукція
поставлена у повному обсязі, задовольняє умовам договору і
належним порядком оформлена. Договірна ціна складає: 1% від
фактичної вартості реалізованої продукції, у тому числі податок на
додану вартість.
17.01.2002 року між сторонами укладена Додаткова угода, до
договору N 2-02 від 15.01.2002 р., у якій зазначено, що право
власності на передану згідно Акту приймання-передачі
науково-технічної продукції N 1 від 17.01.2002 року переходить до
Покупця від Постачальника після повного виконання Покупцем п. 2.1
договору N 2-02 від 15.01.2002 р., тобто після оплати
Постачальнику грошових коштів за документацію у розмірі 1% від
фактичної вартості виготовленої та реалізованої Покупцем
продукції.
Умовами договору не визначена ціна договору.
15.04.2003 р. сторонами укладена угода про розірвання
договору від 15.01.2002 р. п. 2 якої передбачено повернення
конструкторської документації позивачу.
Колегія суддів погоджується з висновком судів, що за своєю
правовою природою укладений договір є договором на передачу права
використання технічної документації для випуску комбайнів, а не
договором купівлі-продажу технічної документації, оскільки за
умовами цього договору право власності на технічну документацію
покупцю не було передано, договором не визначена вартість
науково-технічної продукції, що є суттєвою умовою для договорів
купівлі-продажу.
Оскільки між сторонами за договором фактично здійснена
передача права на використання технічної документації, що
відповідно до п. 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підпадає під визначення продажу
результатів робіт (послуг), то для цієї господарської операції
датою збільшення валового доходу є або дата зарахування коштів від
покупця (замовника) або дата фактичного надання результатів робіт
(послуг) платником податку.
Як вбачається з наданої відповідачем Довідки від
19.02.2003 року N 34/26-2-111-2 перевірки Покупця (ЗАТ
"Горлівський машинобудівельник") вбачається, що ЗАТ "Горлівський
машинобудівельник" за період з 01.10.2001 р. по 30.09.2002 року
оплату за отриману конструкторську документацію згідно договору
N 2-02 від 15.01.2002 року не здійснював.
Податковий орган підтвердив, що фактичні розрахунки між
сторонами не здійснювалися.
На підставі наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку,
що жодна з подій за якою збільшується валовий доход позивача не
відбулася.
Суди правомірно не прийняли до уваги посилання відповідача на
те, що Довідкою від 19.02.2003 року підтверджується факт
реалізації Покупцем комбайну ТОВ "Торгівельна-промислова компанія
"Укрвуглемаш", оскільки Довідка не містить доказів, що комбайн був
виготовлений саме з використанням документації переданої
позивачем.
Отже, з акту перевірки не вбачається яким чином відповідач
визначив базу оподаткування.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з тим, що
відповідач безпідставно у акті перевірки зробив висновок про не
віднесення позивачем до валового доходу у 1 кварталі 2002 року
суму продажу послуг у розмірі 1294,9 тис. грн., що вплинуло на
донарахування податку на прибуток у розмірі 290580 грн. та податок
на додану вартість у розмірі 258973 грн.
Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України від
28.12.1994 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
"Про оподаткування
прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) до складу
валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в
частині, що не була віднесена до валових витрат у разі коли
відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до
позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких
закінчився строк позовної давності. Для банків та інших
небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з
урахуванням норм статті 12 цього Закону.
Пунктом 12.1 Закону України від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
"Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами
та доповненнями) встановлено, що платник податку - продавець
товарів (робіт, послуг) має право зменшити суму валового доходу
звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних
робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт,
послуг) затримує без погодження з платником податку оплату їх
вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник
податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про
стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця
банкрутом.
У пункті 12.1 Закону України від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
"Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами
та доповненнями) також зазначено, що у разі коли суд (арбітражний
суд) приймає рішення на користь продавця, валові доходи такого
продавця збільшуються на суму заборгованості, фактично
відшкодованої покупцем.
Згідно пункту 1.25. статті 1 від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
"Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами
та доповненнями) безнадійна заборгованість - це заборгованість,
яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: - заборгованість
по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної
давності; - заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок
недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної
банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної
особи, що ліквідується.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського
суду Донецької області N 38/171 від 19.04.2002 року прийняте на
користь позивача щодо стягнення з ТОВ "Донецьктехзабезпечення" м.
Донецьк заборгованості у розмірі 476300 грн.
Постановою відділу Державної виконавчої служби Київського
району м. Донецька від 12.08.2002 року виконавче провадження було
закінчене у зв'язку з закриттям банківського рахунку боржника.
Довідка Донецького обласного управління статистики від
03.04.2002 року N 25/1-241 свідчить про те, що боржник
ТОВ "Донецьктехзабезпечення" м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30500576)
виключено з Державного реєстру 29.08.2001 року рішенням Київської
районної ради м. Донецька від 27.08.2001 року.
За таких підстав, суди дійшли вірного висновку, що спірна
заборгованість є безнадійною відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5
від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
"Про оподаткування
прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), тому
відповідач безпідставно за даною господарською операцією
донарахував податок на прибуток у розмірі 119070 грн. та податок
на додану вартість у розмірі 79383,33 грн.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Горлівці
від 25.02.2004 року N 1084/10 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 26.01.2004 року у справі N 34/244а
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 26.01.2004 року у справі N 34/244а - без
змін.