ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 9/248
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Полтавський алмазний завод", м. Полтава
на рішення господарського суду Полтавської області від
11.12.2003 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 р.
зі справи N 9/248
за позовом ВАТ "Полтавський алмазний завод", м. Полтава
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві,
до Відділення Державного казначейства у м. Полтаві
про відшкодування бюджетної заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Рой С.В. (довіреність від 06.01.04 р. N 25)
від відповідача: не з'явилися
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 23.04.04 р., надіслана
23.04.04 р.).
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Полтавський алмазний завод" звернулось до господарського
суду Полтавської області з позовом про стягнення з Держбюджету
заборгованості з ПДВ у сумі 303121 грн. за декларацією за червень
2003 року та процентів у сумі 4115,80 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
11.12.2003 р. (суддя Тимошенко К.В.) у задоволенні позову
відмовлено з огляду на відсутність у позивача підстав для
стягнення суми на його рахунок в установі банку, оскільки за
податковою декларацією від'ємне значення у сумі 303121 грн.
підлягає відшкодуванню шляхом зарахування в рахунок інших
платежів, щодо стягнення процентів, суд зазначив про те, що
позивач не обгрунтував правомірність застосування до спірних
правовідносин ч. 5 п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(а.с. 143).
За апеляційною скаргою товариства вказане рішення переглянуто
в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 р. (судді: Філатов Ю.М. -
головуючий, Івакіна В.О., Сіверін В.І.) залишено без змін з тих же
підстав.
Касаційна скарга про скасування судових актів та прийняття
нового рішення про задоволення позову, мотивована тим, що судом
неправильно застосовані норми ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яка, на думку скаржника, визначає
порядок добровільного відшкодування експортного відшкодування, а
не бюджетної заборгованості.
Для добровільного бюджетного відшкодування, яке повинно бути
проведено протягом одного місяця з дня подачі податкової
декларації товариство зазначило у податковій декларації, що таке
відшкодування можливе шляхом зарахування в рахунок інших платежів,
але бюджетне відшкодування не було проведено у встановлений
законом термін і внаслідок цього воно перетворилося на бюджетну
заборгованість, яка відрізняється від поняття бюджетного
відшкодування.
Висновки судів про те, що сума бюджетної заборгованості не
підлягає відшкодуванню на р/р платника податку суперечить Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки в
ч. 3 п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону чітко зазначено, що
відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку.
Отже, скаржник вважає, що згода на перерахування бюджетного
відшкодування в рахунок інших платежів у відповідний термін,
ніяким чином не позбавляє його права на звернення до суду про
стягнення бюджетної заборгованості на р/рахунок.
Товариство посилається, також, на те, що експортне
відшкодування належить до бюджетної заборгованості і на нього
поширюються норми п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у тому числі в частині
нарахування процентів.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного
Відповідно до п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами та доповненнями) суми
податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню із
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, котрі виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. При цьому підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Відповідно до п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена відповідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Особливості експортного відшкодування визначені пунктом 8.1
ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого платника
податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податків, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
При цьому вантажно-митні декларації повинні бути оформлені
відповідно до Положення про вантажно-митну декларацію,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
09.06.1997 р. N 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
.
Позивачем - ВАТ "Полтавський алмазний завод" за результатами
фінансово-господарської діяльності за червень 2003 р. до ДПІ
надані податкова декларація з ПДВ, розрахунок експортного
відшкодування, з яких вбачається, що сума ПДВ, яка підлягає
відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду
складає 670 887 грн., з яких - 303 121 грн. - сума бюджетного
відшкодування, яка має бути відшкодована платнику податку протягом
30 календарних днів з дати надання податкової декларації (тобто з
21.07.03) в рахунок інших платежів.
Відповідно до вимог п. 2.4 Порядку відшкодування податку на
додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного
Держказначейства України від 02.07.1997 р. N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.97 за
N 263/2067, відшкодування при настанні терміну проводиться згідно
з рішенням платника податку, яке відображене в податковій
декларації шляхом:
- зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку
на додану вартість;
- зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків,
зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного
бюджету України.
Податковий орган у 10-денний термін з моменту проведення
зарахування повідомляє платника податків про суми відшкодування,
спрямовані в рахунок погашення податкового боргу (у тому числі
відстроченого та розстроченого та на погашення несплачених
реструктуризованих сум податкової заборгованості за податком на
додану вартість (форма повідомлення наведена в додатку 1)).
При розгляді справи, судами попередніх інстанцій не
досліджувалось питання щодо проведення експортного відшкодування у
визначений у податковій декларації спосіб - шляхом зарахування сум
ПДВ у встановлений термін в рахунок інших платежів та в якій сумі,
а також судами не враховано те, що платник податку, право якого на
експортне відшкодування виникло у зв'язку зі здійсненням операцій
з продажу товарів за межі митної території України, за нормами
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не
втрачає право на стягнення коштів бюджету у разі, коли суми ПДВ не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного цим Законом
строку (п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону).
На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на
рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку
України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її
дії, включаючи день погашення.
Застосовуючи приписи ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при визначенні суми бюджетної
заборгованості з експортного відшкодування слід мати на увазі, що
питання з нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості
вона не регламентує, оскільки це питання висвітлено у п.п. 7.7.3
ст. 7 зазначеного Закону, тобто при нарахуванні процентів на цю
суму бюджетної заборгованості слід керуватися вимогами названого
пункту.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у
відповідності до норм матеріального права, що підлягають
застосуванню до цих правовідносин.
За таких обставин та враховуючи передбачені процесуальним
законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають
їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, прийняті зі справи судові акти підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності, перевірити подані
докази, та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Полтавської області від
11.12.2003 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 р. зі справи N 9/248 -
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Касаційну скаргу ВАТ "Полтавський алмазний завод" -
задовольнити частково.