ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 33/254
(ухвалою судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.09.04 р.
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі
м.Києва
на постанову від 10.09.03 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 33/254 господарського суду м. Києва
за позовом СП "В.М.С."
до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: Логвиненко О.С. (дов. від 25.05.04)
відповідача: Гавриленко В.В. (дов. від 13.05.04) Венгер Г.О.
(дов. від 15.06.04)
У слуханні справи оголошувалась перерва до 17.06.04.
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 17.06.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.06.2003 року
(суддя А.М. Лосєв), позов спільного підприємства "В.М.С." (надалі
- Позивач, Підприємство) до державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва (надалі - Відповідач, ДПІ) про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення був
задоволений повністю. Рішення мотивоване обгрунтованістю позовних
вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного
господарського суду у складі: Коваленка В.М., Нечитайла О.М.,
Вербицької О.В. від 10.09.03 рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на постанову
Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана
постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та
порушення норм матеріального права, а саме Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а тому просить її
скасувати, в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду,
заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що
податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в
Солом'янському районі м. Києва від 03.04.2003 р. N 000272307/0
позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 967430,00 грн., застосовано штрафні (фінансові)
санкції в сумі 483 715 грн., всього в сумі 1 451 145 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 03.04.2003 р.
N 000272307/0 прийняте на підставі Акту N 77/23-711/21567930 від
01.04.2003 р. про результати додаткової перевірки правильності
обчислення сум податку на додану вартість, що підлягає до
відшкодування з державного бюджету за квітень 2002 року.
В Акті перевірки N 77/23-711/21567930, від 01.04.2003 р.
відповідачем зазначено, що позивачем було придбано у підприємства
ТОВ "А.Партнерс-Юкрейн" товар (реле електромагнітні ПЕ 38) згідно
договору купівлі-продажу N 19/04 від 16.03.2002 р. На
підтвердження факту придбання товару (реле електромагнітні ПЕ 38)
позивач надав для перевірки акт прийому-передачі товару N 1 від
16.04.2002 р., накладну N 19/04 від 16.04.2002 р. та податкову
накладну N 19/04 від 16.04.2002 р. на суму 5 804 580 грн., в т.ч.
ПДВ - 967 430 грн. Для підтвердження оплати за придбаний товар
позивач надав платіжне доручення АКБ "Український
кредитно-торговий банк" N 879 від 30.04.2002 р. на загальну суму
5 804 580 грн., яке підтверджене банківською випискою за
30.04.2002 р. При проведенні експертного дослідження підпису
директора ГОВ "А.Партнерс-Юкрейн" Дружині на Д.О. було
встановлено, що підписи на бухгалтерських документах (накладна
N 19/04 від 16.04.2002 р. та податкова накладна N 19/04 від
16.04.2002 р.) були виконані іншою особою. Відповідач робить
висновок, що податкова накладна, яка у відповідності до Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є звітним
податковим документом і одночасно розрахунковим документом та
складена невстановленою особою від імені підприємства є недійсною.
Відповідно, операція по відображенню податкового кредиту позивачем
не має документального підтвердження і є безпідставною.
Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та доповненнями) податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як встановлено господарськими судами, позивачем на підставі
договору купівлі-продажу товару N 19/04 від 16.03.2002 р. придбано
товар (реле ПЕ-38) в кількості 44 500 штук на загальну суму
5 804 580 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 967 430 грн.
На виконання вимог договору N 19/04 від 16.03.2002 р. ТОВ
"А.Партнерс-Юкрейн" поставило на користь позивача товар (реле
ПЕ-38), про що було підписано акт N 1 від 16.04.2002 р., виписано
накладну N 19/04 від 16.04.2002 р. та податкову накладну N 19/04
від 16.04.2002 р. (копії у справі). В підтвердження факту оплати
вартості товару згідно договору N 19/04 від 16.03.2002 р.
позивачем надано копію платіжного доручення N 879 від
30.04.2002 р. та банківську виписку за 30.04.2002 р.
Відповідно до пп.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна має
містити зазначені окремими рядками наступні дані: порядковий номер
податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву
юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий
номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування
юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис
(номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг,
об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування
податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що
податкова накладна N 19/04 від 16.04.2002 р. містить усі необхідні
дані, які передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відповідності до п. 2 Порядку заповнення податкової
накладної, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 30.05.1997 р. N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за
N 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як
платник податку в податковому органі і якій присвоєно
індивідуальний податковий номер платника податку на додану
вартість.
Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної
( z0233-97 ) (z0233-97)
податкова накладна вважається недійсною у разі її
заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Тобто, особою, яка не зареєстрована як платник податку в
податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий
номер платника податку на додану вартість.
Господарськими судами встановлено ненадання ДПІ доказів, що
ТОВ "А.Партнерс-Юкрейн", яке виписало податкову накладну N 19/04
від 16.04.2002 р., не зареєстроване як платник податку і йому не
присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на
додану вартість, а також доказів про виключення останнього з
Реєстру платників податку на додану вартість.
Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної
( z0233-97 ) (z0233-97)
всі складені примірники податкової накладної
підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати
продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого
платника податку - продавця.
Таким чином, судами правомірно зроблено висновок, що
податкова накладна може підписуватись не лише керівником
підприємства, а будь-якою особою, уповноваженою платником податку
здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) з обов'язковим
скріпленням підпису печаткою платника податку-продавця.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.09.03 у справі N 33/254 залишити без змін.