ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 32/674
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державного підприємства “Енергоринок”
скаргу
на постанову від 05.02.2004р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 32/674 Господарського суду м. Києва
за позовом Державного підприємства “Енергоринок”
до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Києві
про визнання недійсними податкових вимог
За участю представників сторін:
позивача – Овчаренко Л.М., за довіреністю
відповідача – Шпарик Ю.М., за довіреністю
Сидоренко Д.М., за довіреністю
Згоннік А.Л., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Енергоринок” звернулось з позовом про
визнання недійсними першої податкової вимоги від 26.06.2003р.
№ 1/86 та другої податкової вимоги від 12.08.2003р. № 2/94,
виданих СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками
податків.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 32/674 від
12.11.2003р. (суддя Хрипун О.О.) в позові Державному
підприємству “Енергоринок” відмовлено повністю.
Постановою від 05.02.2004р. Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів м. М.Новіков,
Г.М.Мачульський, А.І.Мартюк) апеляційну скаргу Державного
підприємства “Енергоринок” задоволено частково; рішення
Господарського суду м. Києва від 12.11.2003р. у справі № 32/674
скасовано в частині відмови в позові про визнання недійсними
першої податкової вимоги від 26.06.2003р. № 1/86 та другої
податкової вимоги від 12.08.2003р. № 2/94, виданих
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по
роботі з великими платниками податків, в частині нарахованої
пені 329975,10 грн.; прийнято в цій частині нове рішення;
визнано недійсними першу податкову вимогу від 26.06.2003р.
№ 1/86 та другу податкову вимогу від 12.08.2003р. № 2/94, які
видані Спеціалізованою державною податковою інспекцією у
м. Києві по роботі з великими платниками податків в частині
нарахованої пені 329975,10 грн.
Державне підприємство “Енергоринок” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову від 05.02.2004р. Київського апеляційного
господарського суду змінити та визнати першу податкову вимогу
від 26.06.2003р. № 1/86 та другу податкову вимогу від
12.08.2003р. № 2/94 недійсними в повному обсязі.
10.06.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалася перерва до 17.06.2004р.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, Державне
підприємство “Енергоринок”, 12.05.2003 р. подав до СДПІ у
м. Києві декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2003
року, в якій відобразив податкові зобов'язання з дивідендів, що
сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими,
казенними або комунальними підприємствами, та авансових внесків,
нарахованих на суму дивідендів, на загальну суму 47139,3 тис.
грн..
Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, граничним терміном
сплати задекларованого податкового зобов'язання в даному випадку
є 20.05.2003р. (включно).
У встановлені законом терміни задекларовані податкові
зобов'язання позивачем сплачені не були, що останнім не
заперечується.
Відповідачем, СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Києві, на підставі п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України
“Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ були направлені
податкові вимоги: перша податкова вимога № 1/86 від 26.06.2003р.
та друга податкова вимога № 2/94 від 12,08.2003р., в яких
зазначено про наявність у позивача податкового боргу по податку
на прибуток в сумі 47443793,97 грн., в тому числі основного
платежу 47113818,87 грн. та пені 329975,10 грн.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду міста
Києва від 28.03.2003р. порушено провадження у справі про
банкрутство Державного підприємства “Енергоринок” і введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992 р. № 2343 з наступними змінами та
доповненнями в редакції, яка діяла в період надіслання
податкових вимог, мораторій на задоволення вимог кредиторів -
зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін
виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань
та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), застосованих до прийняття рішення про введення
мораторію.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний суд виходив з того,
що мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом
провадження у справі про банкрутство, тому штрафи та пеня за цей
період дії мораторію не застосовуються. Разом з цим, апеляційний
суд зазначив, оскільки зобов’язання щодо внесення до бюджету
податку на прибуток за перший квартал 2003 року виникли після
порушення справи про банкрутство ДП “Енергоринок” ухвалою
Господарського суду міста Києва від 28.03.2003р., тому дія
мораторію на задоволення вимог відповідача в даному випадку не
поширюється. Стадія надіслання податкових вимог та стадія
стягнення, на думку апеляційного суду, є окремими стадіями,
надіслання податкових вимог не є стягненням податкового боргу і
поширювати дію частини третьої преамбули Закону № 2181 на стадію
надіслання податкових вимог, яка передує стадії стягнення
податкового боргу, немає підстав. З врахуванням викладеного
апеляційна інстанція дійшла висновку, що оспорювані податкові
вимоги підлягають визнанню недійсними в частині нарахування
пені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
вищезазначені висновки помилковими виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Києві, були направлені податкові
вимоги: перша податкова вимога № 1/86 від 26.06.2003р. та друга
податкова вимога № 2/94 від 12,08.2003р., в яких зазначено про
наявність у позивача податкового боргу по податку на прибуток в
сумі 47443793,97 грн., в тому числі основного платежу
47113818,87 грн. та пені 329975,10 грн.
При направлені зазначених податкових вимог СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Києві керувалася ст.ст. 6, 8,
10, 11, 16, 17 Закону України “Про погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
про що зазначено в самих податкових
вимогах.
Як було встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста
Києва від 28.03.2003р. порушено провадження у справі про
банкрутство Державного підприємства “Енергоринок” і введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Згідно преамбули Закону України “Про погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” цей Закон не регулює питання погашення податкових
зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких
поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Таким чином, надіслання позивачу податкових вимог та стягнення
податкового боргу в порядку визначеному Закону України “Про
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” суперечить положенням цього
Закону.
Згідно п. 7.8. Закону України “Про погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, з моменту прийняття ухвали судом про
порушення провадження у справі про банкрутство платника податків
порядок сплати податкового зобов'язання або погашення
податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві,
яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, без застосування норм цього Закону.
Отже, стягнення податкового боргу, який в даному випадку
самостійно узгоджений позивачем в податковій декларації, повинно
здійснюватися за заявою ДПІ в межах справи про банкрутство
відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Стягнення податкового боргу згідно ст.ст. 6, 8, 10, 11, 16, 17
Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, на
які містять посилання спірні податкові вимоги, в даному випадку
не може бути застосовано. Відповідно вказані податкові вимоги є
неправомірними.
Беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів дійшла
висновку про необхідність змінити оскаржувану постанову
апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, а
касаційну скаргу позивача задовольнити.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Енергоринок”
задовольнити.
Постанову від 05.02.2004р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 32/674 Господарського суду
м. Києва змінити.
Визнати недійсними першу податкову вимогу від 26.06.2003р.
№ 1/86 та другу податкову вимогу від 12.08.2003р. № 2/94, які
видані Спеціалізованою державною податковою інспекцією у
м. Києві по роботі з великими платниками податків.