ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 справа N 25/319а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Жовтневому районі м.
відкритому Маріуполя
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 04.02.2004
у справі № 25/319а
господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ "ГА"
до ДПІ у Жовтневому районі м.
Маріуполя
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 27.05.2003
№ 000252640/0
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2003 у
справі № 25/319а, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 04.02.2004 позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.
Маріуполя № 0000252640/0 від 27.05.2003 про донарахування податку
на додану вартість у сумі 34 167 грн. та застосування штрафних
санкцій у розмірі 17 083 грн. визнано недійсним; стягнуто з ДПІ у
Жовтневому районі м. Маріуполя на користь позивача витрати по
оплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04.02.2004, рішення господарського суду Донецької області від
09.12.2003 у справі № 25/319а та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм п.п.
7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями), п. 2 Порядку заповнення податкової
накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165
( z0233-97 ) (z0233-97)
.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх
представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин
справи, встановлених господарськими судами.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя було проведено позапланову
перевірку підприємства позивача з питання фінансово господарських
взаємовідносин з ПП "АСВ" згідно п. 3 Указу Президента України
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"
( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 № 817/98 за період з 01.05.2001 по
01.05.2003, за наслідками якої складено акт від 23.05.2003 №
18/26-2-214-4/31492078.
В акті перевірки встановлено заниження ТОВ "ГА" суми податку на
додану вартість на 34 166, 70 грн. за грудень 2002 р. внаслідок
включення вказаної суми до складу податкового кредиту у грудні
2002 р. на підставі податкової накладної від 16.12.2002 № 75,
наданої ПП "АСВ", установчі документи якого рішенням
Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003 № 2-1463/16
визнано недійсними, а свідоцтво про реєстрацію платника податку на
додану вартість від 02.09.2002 № 37043312 було анульовано ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва (акт № 191 від 08.05.2003), у
зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем
п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону Украєни "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.
Маріуполя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252640/0
від 27.05.2003, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 250, 50
грн. (в т.ч. основний платіж - 34 167 грн., штрафні санкції -
17 083 грн.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
відсутності з боку позивача порушень норм ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на
наступне.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт, послуг чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт, послуг (п.
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
і матеріалами справи підтверджено, що на момент укладання та
виконання договору поставки товарів від 01.11.2002 (в т.ч. на дату
видачі податкової накладної) ПП "АСВ" було зареєстровано як
платник податку на додану вартість (що підтверджено свідоцтвом про
реєстрацію платника податку на додану вартість № 37043312 від
02.09.2002, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва).
Під час проведення перевірки відповідачем не було виявлено
порушень щодо форми податкової накладної від 16.12.2002 № 75,
наданої ПП "АСВ".
Факт придбання позивачем у ПП "АСВ" за вказаним договором товарів
та їх оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий
рахунок ПП "АСВ" в сумі 205 000 грн., в т.ч. податок на додану
вартість - 34 166, 67 грн. (платіжне доручення від 25.12.2002
№ 188) встановлено господарськими судами і відповідачем не
заперечується.
Що стосується посилань відповідача на визнання недійсними з
моменту реєстрації установчих документів платника податку і
свідоцтва платника податку на додану вартість, то слід зазначити,
що цілком правомірними є висновки господарських судів про те, що
визнання недійсними в судовому порядку установчих документів і
свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість не
є підставою для позбавлення його контрагентів, зокрема, позивача
права на податковий кредит, оскільки таких наслідків Закон України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає.
З огляду на викладене, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність з боку
позивача зазначених в акті перевірки порушень п.п. 7.4.5 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 04.02.2004 у справі № 25/319а відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 04.02.2004 у справі № 25/319а - без змін.