ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 справа N 2-15/8708-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Джанкойської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.01.2004
у справі № 2-15/8708-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Джанкойської ОДПІ
до ВАТ "Н"
про визнання донарахованих сум
податкових зобов'язань
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
07.10.2003 у справі № 2-15/8708-2003, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
14.01.2004 у задоволені позову відмовлено з мотивів відсутності
правових підстав для визначення суми податкових зобов'язань
непрямими методами, оскільки: по-перше, наведені в податкових
деклараціях розрахунки підтверджені наявними у позивача первинними
документами податкового обліку у встановленому законом порядку;
по-друге, керівником ДПІ не було прийнято рішення про застосування
непрямих методів, а акт перевірки не було затверджено керівником
податкового органу (яким було прийнято рішення про застосування
непрямих методів).
У касаційній скарзі Джанкойська ОДПІ просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2004,
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
07.10.2003 у справі № 2-15/8708-2003 та прийняти нове рішення про
задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено,
що ДПА у Автономній Республіці Крим і Джанкойською ОДПІ було
проведено повторну документальну перевірку підприємства
відповідача щодо дотримання вимог податкового законодавства за
період з 01.01.2002 по 30.09.2002 з питань обгрунтованості
донарахування податку на додану вартість у сумі 377 598 грн. та
податку на прибуток у сумі 566 395 грн. (донарахувань податкових
зобов'язань за непрямими методами, відображених в акті комплексної
документальної перевірки від 31.01.2003 № 11/23-1). За наслідками
перевірки складено акт № 39/23-01/00443737/23-104/2 від
31.03.2003, яким підтверджені донарахування комплексної
документальної перевірки, що знайшли своє відображення в акті
№ 11/23-1 від 31.01.2003, в частині донарахування податку на
прибуток та податку на додану вартість із застосуванням непрямих
методів, в т.ч. заниження податку на додану вартість у сумі
377 598 грн. і заниження податку на прибуток у сумі 566 395 грн.
На підставі вказаного акту повторної документальної перевірки
Джанкойською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення
№ 169/23-1 від 03.04.2003, яким відповідачу визначено суму
податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 849 592,
65 грн. (в т.ч. основний платіж - 566 395, 10 грн., штрафні
санкції - 283 197, 55 грн.) та № 171/23-1 від 03.04.2003, яким
відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у розмірі 566 367, 60 грн. (в т.ч. основний платіж
- 377 568, 40 грн., штрафні санкції - 188 799, 20 грн.).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями,
відповідач оскаржив їх в адміністративному порядку до Джанкойської
ОДПІ та ДПА у Автономній Республіці Крим.
За результатами адміністративного оскарження Джанкойською ОДПІ
прийнято рішення № 496/10/10 від 05.05.2003, яким вказані
податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
ДПА у Автономній Республіці Крим листом від 28.05.2003
№ 3843/7/25-007 повідомила відповідача про звернення Джанкойської
ОДПІ до господарського суду з позовом про визнання суми податкових
зобов'язань, нарахованих з використанням непрямих методів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
незаконності і необгрунтованості вимог позивача з огляду на
наступне.
Згідно з п.п. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
до 1 січня
2005 р. діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється
узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з
використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний
звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового
зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке
нарахування було зроблено належним чином, покладається на
податковий орган.
Як встановлено господарськими судами, відповідач відмовляється
узгодити податкові зобов'язання, нараховані податковим органом за
непрямими методами.
Підпунктом 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що якщо контролюючий
орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4
цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з невстановленням фактичного
місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів,
місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи
його посадових осіб від надання відомостей, передбачених
законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових
зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового
обліку або відсутністю визначених законодавством первинних
документів, сума податкових зобов'язань платника податків може
бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися
також у випадках, коли декларацію було подано, але під час
документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом,
платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації,
наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
При цьому, ч. 2 п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що якщо підставою для застосування
непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий
метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта
оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими
документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або
інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх
документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
Застосування непрямого методу для визначення податкових
зобов'язань платника податків у випадках, не передбачених цим
підпунктом, не дозволяється.
На підставі наявних у справі доказів господарськими судами
встановлено, що відповідачем позивачу для перевірки були надані
первинні бухгалтерські документи, які підтверджують розрахунки,
наведені в податкових деклараціях з податку на додану вартість і з
податку на прибуток, серед яких і ті, що підтверджують валові
витрати виробництва.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст.
4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
методика визначення суми податкових зобов'язань за
непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за
поданням центрального податкового органу, погодженим з державним
органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і
є загальною для всіх платників податків.
Методику визначення сум податкових зобов'язань за непрямими
методами було затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 27.05.2002 № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
. Пунктом 5 вказаної Методики
встановлено, що рішення про застосування непрямих методів
визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу
державної податкової служби. В цьому рішенні обов'язково
зазначаються підстави його прийняття.
А пунктом 9 Методики визначення сум податкових зобов'язань за
непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
встановлено, що результати
перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом, що
затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування
непрямих методів.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було
порушено вищезазначені норми Методики ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, оскільки
рішення про застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов'язань керівником органу податкової служби не
приймалося; акт перевірки керівником податкового органу не
затверджувався.
Крім того, господарськими судами встановлено, що ні в акті
перевірки, ні під час розгляду справи в господарському суді,
позивачем не було зазначено причини, передбачені п.п. 4.3.1 п. 4.3
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, які стали підставою для застосування непрямих методів
визначення податкових зобов'язань.
Беручи до уваги встановлені господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій обставини справи, в т.ч. щодо відсутності
підстав, визначених у п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
для визначення суми
податкових зобов'язань за непрямими методами (з врахуванням вимог
п.п. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
), колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що постановлені у справі
судові рішення є законними і обгрунтованими, у зв'язку з чим
підстав для їх скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Джанкойської ОДПІ залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
14.01.2004 у справі № 2-15/8708-2003 - без змін.