ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 6/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 29.03.2004 року Донецького
апеляційного
господарського суду
у справі № 61
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором
"І", м. Свердловськ
до 1. ВДК у м. Свердловську
2. ДПІ у м. Свердловську
про стягнення 606 103,55 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.02.2004
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 29.03.2004р., по справі № 61 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість по експортному відшкодуванню
податку на додану вартість за жовтень 2003 року в сумі 600849,00
грн., проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану
вартість по декларації за жовтень 2003 року за період з 20.12.2003
р. по 13.02.2004 р. в сумі 7743,54 грн.; стягнуте з відповідача-2
на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 1700 грн. і
судові витрати в сумі 118 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську Луганської області
просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 29.03.2004 року частково в сумі процентів в розмірі
7743,54 грн., посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права, а саме пунктів 8.1 та 8.6
ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що згідно податкової декларації з податку на
додану вартість за жовтень 2003 року сума ПДВ має від'ємне
значення і склала 3 761 258грн., з них: сума 600849грн. (експортне
відшкодування) підлягала відшкодуванню протягом 30 календарних
днів з дати подання декларації, сума 3 160 409грн. (бюджетне
відшкодування) підлягала відшкодуванню протягом місяця наступного
після подання декларації шляхом перерахування на рахунок в
установі банку.
Зазначена податкова декларація та розрахунок експортного
відшкодування подані до ДПІ 20.11.2003 року.
Факт експортування товару підтверджується переліком та реєстром
вантажних митних декларацій, які були надані разом з розрахунком
експортного відшкодування за жовтень 2003 року.
Відповідно з актом звірки сторін від 13.02.2004р. ціни позову з
податку на додану вартість (бюджетне відшкодування) та по
нарахованих відсотках на суму бюджетної заборгованості по
податковій декларації за жовтень 2003 року (станом на 13.02.2004
року) (а.с.73-74) - сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню за
жовтень 2003 року підтверджується у сумі 3 761 258грн., у тому
числі бюджетне відшкодування у сумі 600 849грн. Позивач та
відповідач вважають, що строк відшкодування податку на додану
вартість у сумі 600 849грн. настав 19.12.2003 року.
Позивачем нараховані проценти з бюджетної заборгованості за період
з 20.12.2003р. по 13.02.2004р. у сумі 77436грн.54коп. з
урахуванням облікової ставки НБУ яка діяла у цей період.
Колегія не бере до уваги довід касаційної скарги про порушення
апеляційним судом підпункти 8.1 та 8.6 ст. 8 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на таке.
Загальний порядок обчислення і сплати податку на додану вартість
передбачений ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Норми статті 7 та норми статті 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
співвідносяться між собою як
загальні та спеціальні, оскільки ст. 8 цього Закону не встановлює
окремий, абсолютно відокремлений правовий режим для оподаткування
операцій з експортування товарів, а лише містить в собі деякі
виключення із загальних правил, встановлених статтею 7 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Правило, відповідно до якого, право на експортне відшкодування
виникає в разі якщо є перевищення суми податкового кредиту
платника податку за відповідний податковий період, над сумою
податкових зобов'язань, викладене саме в пп. 7.7.3 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, отже,
зазначена норма поширюється на відносини по порядку одержання сум
експортного відшкодування.
Колегія суддів вважає, що сума експортного відшкодування
відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та згідно Порядку складання та подання
податкової декларації з податку на додану вартість входить до
складу загальної суми податку, що підлягає відшкодуванню з
Державного бюджету України за підсумками поточного звітного
періоду (рядок 21 декларації).
Отже, оскільки сума експортного відшкодування є невід'ємною
частиною суми бюджетного відшкодування, то експортне відшкодування
є бюджетною заборгованістю на яку нараховуються проценти.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Свердловську від 09.04.2004 року
№ 4926/10 на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 29.03.2004 року у справі № 61 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.03.2004 року у справі № 61 - без змін.