4/115H Спір про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на підставі невірного застосування відповідачем п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.2.2, п. 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 - Матеріали постанови 01/1479

Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.06.2003 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004 року у справі № 41 позов задоволене; визнане недійсними податкові повідомлення ДПІ у Артемівському районі м. Луганська: від 05.02.2003р. № 0000482303/0 на суму 61892,50 грн.; від 03.03.2003 р. № 0000482303/1 на суму 61892,50 грн.; від 31.03.2003р. № 0000482303/2 на суму 4000 грн.; від 31.03.2003р. № 0000482303/2 на суму 57892,50 грн.; стягнуте з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 203 грн.

В касаційній скарзі ДПІ в Артемівському районі м. Луганська просить скасувати постановлені по справі судові акти і прийняти нове рішення, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, а саме п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі Закон-2181), п. 2.2, п. 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 (z0567-01) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.07.2001р. під № 567/5758 (далі Порядок).

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Судами встановлено, що в основу податкових повідомлень, що оспорювались, покладений акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 24.01.2003р. № 0000138.

В акті перевірки зазначено, що при покупці фішок на суму 500 грн. дана операція не була проведена через реєстратор розрахункових операцій (РРО). Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 525 грн., тоді як сума готівкових коштів, зазначених у поточному звіті РРО складала 12 103 грн. 50 коп., невідповідність дорівнює 11 578 грн. 50 коп. На час перевірки торговий патент на місці проведення розрахунків не знаходився.

Відповідні відомості підтверджені поясненнями касира Д-о І.В., які є додатком до акту перевірки.

Зазначене, за висновком ДПІ, свідчить про порушення платником податків п. 2 та п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , якими визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Крім того, у порушення ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , яка визначає, що торговий патент повинен бути розміщений у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг, торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду, торгового патенту на місці не було.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ направила позивачу податкове повідомлення від 05.02.2003р. № 0000482303/0, яким згідно ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) за невідповідність суми готівкових коштів застосована фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність - 57 892 грн. 50 коп.; згідно ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) за порушення використання торгового патенту застосований штраф у сумі 4 000 грн.

Вказані суми за змістом податкового повідомлення підлягають сплаті протягом 10 днів від дня отримання рішення відповідно до ст. 5 Закону-2181 (2181-14) .

Будь-яких рішень ДПІ не надано.

Податкове повідомлення від 03.03.2003р. № 0000482303/1 на цю ж суму містить інший строк сплати - протягом 10 днів з дня отримання рішення.

Рішенням ДПІ в Артемівському районі м. Луганська про результати розгляду скарги від 28.02.2003р. № 1995/23-03 податкове повідомлення - рішення від 05.02.2003р. № 0000482303/0 залишене без змін.

За результатами адміністративного оскарження ДПА у Луганській області прийняла рішення про результати розгляду скарги від 27.03.2003р. № 3563/25-08, яким податкове повідомлення - рішення від 05.02.2003р. № 0000482303/0 залишене без змін та доручено ДПІ у відповідності до ст. 6 Закону-2181 та пп. 5.3 п. 5 Порядку видати СПД податкові повідомлення - рішення з визначенням нових строків сплати податкових зобов'язань.

31.03.2003р. відповідачем на адресу СПД направлені податкові повідомлення № 0000482303/2 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 000 грн. та № 0000482303/2 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у сумі 57 892 грн. 50 коп., у яких визначені нові строки сплати - протягом 10 днів від дня отримання рішення (дата та номер рішення не вказані).

Задовольняючи позов повністю суди виходили з того, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) не є законами про оподаткування, регулюють, відповідно, питання застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг та діяльність щодо надання послуг у сфері торгівельної діяльності та послуг, у тому числі в сфері ігорного бізнесу. Ототожнення відповідачем штрафних санкцій, передбачених наведеними законами зі штрафами, які справляються у зв'язку з порушенням платником податку правил оподаткування суперечить положенням ст. 1 Закону-2181 (2181-14) та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , а не за порушення в сфері податкового законодавства і не як до платників податків, у зв'язку з чим не належать до податкових зобов'язань платника податків, оскільки зазначені законодавчі акти є спеціальними і не відносяться до податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з тим, що згідно оспорюваних податкових повідомлень сума застосованих до позивача штрафних санкцій визначена як податкове зобов'язання, що суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Відповідно до пункту 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) положення цього Закону (2181-14) поширюється лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на них вимог Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (2181-14) щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Разом з тим, відповідно до частини 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції. Відповідно до пунктів 3 та 4 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ; суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, перевірки: показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються за для розрахунків за готівку із споживачами; наявності, зокрема, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів і т.п. ) на здійснення підприємницької діяльності.

Отже, аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що державні податкові органи уповноважені на застосування штрафів за порушення вимог наведених законів. Таке повноваження є складовою контролюючої функції податкових органів.

Колегія вважає помилковим висновок судів про те, що відповідачем рішення щодо застосування до позивача штрафної санкції не приймалось, вважаючи, що податкове повідомлення не є рішенням контролюючого органу, з огляду на таке. За всіма своїми реквізитами, за виключенням неправомірно зазначених, податкове повідомлення від 05.02.2003 р. № 0000482303/0 повністю відповідає вимогам акту, який породжує для позивача обов'язок сплатити визначену на підставі норм законів, за наслідками перевірки, оформленої актом, суму штрафу. В ньому наявні: сума штрафу, підстава для нарахування цього штрафу, посилання на норми законів, відповідно до яких штраф було нараховане, підпис керівника податкового органу, скріплений гербовою печаткою.

Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищезазначених правових норм призвело до помилкового висновку про недійсність в цілому оспорюваного податкового повідомлення в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 57892,00 грн. на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність - 57 892 грн. 50 коп., з огляду на таке.

Господарський суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам ст. 43 ГПК України (1798-12) , встановив факт вчинення позивачем порушення у сфері здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щодо зобов'язання особи, яка отримує товар або послуги, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій , які одночасно є порушеннями вимог пунктів 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) . Отже, лише в частині визначення суми штрафу - 57892,00 грн. сумою податкового зобов'язання позивача, податкове повідомлення від 05.02.2003 р. № 0000482303/0 підлягає визнанню недійсним.

В іншій частині податкове повідомлення від 05.02.2003 р. № 0000482303/0 правомірно визнане судами недійсним з огляду на те, що місцевий господарський суд встановив на підставі наявних у справі доказів відсутність порушення з боку позивача ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) .

Що стосується визнання недійсними податкових повідомлень від 03.03.2003 р. № 0000482303/1 на суму 61892,50 грн.; від 31.03.2003р. № 0000482303/2 на суму 4000 грн.; від 31.03.2003р. № 0000482303/2 на суму 57892,50 грн., то колегія вважає, що вони правомірно визнані судами недійсними з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 6.4.1 "б" п. 6.4 ст. 6 Закону-2181 (2181-14) податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Відповідно до п. 6.5 цього ж Закону (2181-14) у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Оскільки, за результатами адміністративного оскарження, скарги позивача були залишені без змін, суми нарахованих штрафів не зменшувались і не збільшувались, у відповідача не було законних підстав для направлення податкових повідомлень за наслідками розгляду скарг позивача в яких він просив скасувати податкове повідомлення від 05.02.2003р. № 0000482303/0 на суму 61892,50 грн..

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 20.02.2004р. № 1510 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004 року по справі № 41 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 02.06.2003 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2004 року по справі № 41 - скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним податкового повідомлення ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 05.02.2003р. № 0000482303/0 на суму 57892,50 грн.

В цій частині позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 05.02.2003р. № 0000482303/0 в частині визначення штрафної санкції в сумі 57892,50 грн. сумою податкового зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності У-ої О.В. В цій частині в решті позову відмовити.