ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 37/65
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Криворізької міжрайонної державної
відкритому податкової інспекції (далі Криворізька
судовому засіданні МДПІ)
касаційну скаргу
на постанову від 08.01.2004 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 37
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"С"
до Криворізької МДПІ
про про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 25.04.2003р.
№ 002781800/0, № 002791800/0,
№ 002801800/0, № 002811800/0,
№ 002821800/0, № 002831800/0,
№ 002841800/0, № 002851800/0
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній
від відповідача присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
02.10.2003 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 08.01.2004 року у справі № 37
позов задоволене; визнане недійсними податкові
повідомлення-рішення від 25.04.2003р. № 002781800/0,
№ 002791800/0, № 002801800/0, № 002811800/0, № 002821800/0,
№ 002831800/0, № 002841800/0, № 002851800/0; стягнуте з
відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат на сплату
держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
В касаційній скарзі та доповненні до касаційної скарги Криворізька
МДПІ просить постановлені по справі судові акти скасувати в
повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в позові Товариству
з обмеженою відповідальністю "С" відмовити, посилаючись на
порушення господарським судом норм процесуального та матеріального
права, а саме ст. ст. 43, 57, 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 11
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181), норм Указу
Президента України "Про деякі питання про дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
, ст. ст. 5, 6 Закону
України "Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин та механізмів".
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що не проведення
перевірки по застосуванню штрафних санкцій позбавляє відповідача
права стверджувати про наявність будь-яких обставин, які свідчать
про порушення податкового законодавства з боку позивача.
Відповідно до п. 2.6 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253
( z0567-01 ) (z0567-01)
, зареєстрованого Міністерством юстиції України
06.07.2001р. під № 567/5758 (далі Порядок), податкове
повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу
(його заступника) щодо виявленого завищення бюджетного
відшкодування, а також обов'язку платника податків:
сплатити нараховану або донараховану суму податкового
зобов'язання;
сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому
числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності)
за порушення податкового законодавства та інших нормативноправових
актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків
(у т.ч. камеральних);
сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних строків
сплати узгодженого податкового зобов'язання;
сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у
податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди
податкового органу на таке відчуження.
Відповідно до п. 3.1 Порядку ( z0567-01 ) (z0567-01)
податковий орган
здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання та складає
податкове повідомлення у таких випадках:
а) якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію;
б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності
платника податків свідчать про заниження суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної
перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій
платником податків податковій декларації, які призвели до
заниження суми податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим
органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових
деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок
платника податків;
г) якщо згідно із законами з питань оподаткування особою,
відповідальною за нарахування окремого податку або збору
(обов'язкового платежу), є податковий орган;
ґ) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку
передбачено чинним законодавством.
У випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку
( z0567-01 ) (z0567-01)
, структурний підрозділ, що здійснює
розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання,
складає податкове повідомлення :
за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних
осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до закону податковий орган
самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за
причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого
законодавства;
за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або
камеральних перевірок (форма "Р");
за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш");
за формою згідно з додатком 4 за самостійне відчуження активів,
які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової
попередньої згоди податкового органу на таке відчуження (форма
"З");
за формою згідно з додатком 5, якщо податкове зобов'язання
визначається із застосуванням непрямих методів (форма "Н");
за формою згідно з додатком 6 про завищення суми бюджетного
відшкодування (форма "В") (п. 3.2 Порядку ( z0567-01 ) (z0567-01)
).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає слушними доводи
касаційної скарги відповідача про те, що спірні податкові
повідомлення-рішення сформовані ним у автоматичному режимі згідно
з Порядком ( z0567-01 ) (z0567-01)
. Підставою направлення даних податкових
повідомлень-рішень є не акт перевірки, якому судами дана оцінка,
як такому, що складений з порушенням Інструкції про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової
адміністрації України від 17.03.2001 № 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
,
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за
№ 268/5459, а безпосередньо факт порушення граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Скаржник звертає
увагу на те, що акт складено не на підтвердження факту проведення
перевірки фінансово-господарської діяльності, а для наочного
розуміння застосованих фінансових санкцій, у якому більш детально
розписується за які періоди та які суми податків несвоєчасно
сплачені, яким платіжним дорученням та коли надійшли кошти. При
цьому, будь-яких первинних документів та платіжних доручень
відповідач не перевіряв, факт несвоєчасної сплати податків
проаналізував з даних, що надходять до податкового органу у
електронному вигляді з установ банків.
Відповідач в касаційній скарзі стверджує, що ним направлені саме
податкові повідомлення-рішення форми ІІІ, яка не передбачає, в
якості підстави для винесення, відсилки до акту перевірки.
Підставою для застосування штрафів за порушення граничних строків
сплати узгоджених податкових зобов'язань та направлення
повідомлення-рішення форми ІІІ є лише приписи пп. 17.1.7 ст. 17
Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Суди, визнаючи недійсними податкові повідомлення-рішення за
формальними ознаками, не встановили того, чи дійсно мало місце
порушення граничного строку узгодженої суми податкового
законодавства за платежем податок з власників транспортних
засобів.
У цьому зв'язку, колегія суддів відзначає, що згідно пп. 19.4.9 п.
19.4 ст. 19 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
внесено зміни до ст. 6 Закону
України "Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
, відповідно до нової
редакція якої, починаючи з 01.04.2001 року, у порядку визначеному
податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого
знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів
до податкових органів, у строки, визначені законом для річного
звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу)
розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним
податковим органом України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що базовим
податковим (звітним) періодом для податку з власників транспортних
засобів є рік.
Згідно із пп. 4.1.4 "в" п. 4.1 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний)
період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених
підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60
календарних днів за останнім календарним днем звітного
(податкового) року. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під
терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий
період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання
податкової декларації.
Відповідно до пп. 17.1.7 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли
платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом
( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
Суди мають встановити, чи порушував позивач граничні строки сплати
податкового зобов'язання, визначених нормами ст. ст. 4, 5, п. 19.4
ст. 19 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, і, відповідно, чи наявні правові
підстави для застосування штрафних санкцій.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Криворізької МДПІ від 06.02.2004р. № 843/10/10 на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
08.01.2004 року по справі № 37 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
02.10.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
cnqond`pq|jncn суду від 08.01.2004 року по справі № 37 -
скасувати.
Справу № 37 направити господарському суду Дніпропетровської
області на новий розгляд.