ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 24/612-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали ДПІ у Дарницькому районі міста Києва
касаційної скарги
на постанову від 23.02.2004 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 24/612-б господарського суду міста
Києва
за заявою ДПІ у Дарницькому районі міста Києва
до ДП МОУ “Укрвійськбуд”
про банкрутство
арбітражний керуючий Капелюшний І.В.
за участю представника сторони:
від ДПІ у Дарницькому районі міста Києва – Кучерява А.А., довір.
від 12.01.2004р. № 1
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000р. за заявою
ДПІ у Дарницькому районі міста Києва було порушено провадження у
справі № 24/612-б про банкрутство ДП МОУ “Укрвійськбуд”,
м. Київ.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2003р. (суддя
Шидловська В.В.) збільшено суму вимог ДПІ у Дарницькому районі
міста Києва до ДП МОУ “Укрвійськбуд” на 103 072, 01 грн. та
визнано їх в розмірі 1 016 902, 40 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.02.2004р. (судді: Панова І.Ю. – головуючий, Дзюбко П. О.,
Пантелієнко В.О.) апеляційна скарга арбітражного керуючого
ДП МОУ “Укрвійськбуд” Капелюшного І.В. задоволена, ухвала
господарського суду міста Києва від 25.04.2003р. скасована,
справа передана на розгляд до господарського суду мста Києва.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Дарницькому районі
міста Києва звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить скасувати винесену постанову
та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин справи
(ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), що призвело до порушення норм
матеріального права: ст. ст. 14, 23 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм права, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом
апеляційної інстанції, суд першої інстанції збільшив суми вимог
конкурсного кредитора – ДПІ у Дарницькому районі міста Києва на
підставі того, що в період ведення справи про банкрутство за
результатами господарської діяльності боржника та його філій
збільшилася заборгованість з податків та обов’язкових платежів.
Однак, такий висновок суду першої інстанції не може бути
визнаний правомірним з огляду на таке.
Положеннями ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) визначено, що конкурсними кредиторами
є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення
провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не
забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
конкурсні кредитори за
вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до
господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а
також документи, що їх підтверджують.
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в
якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які
включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів
(ст. 15 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Натомість, грошові зобов’язання, які виникають безпосередньо в
процедурі банкрутства, є поточними вимогами відповідно до ст. 1
Закону.
Частиною 6 ст. 17 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що керуючий
санацією зобов'язаний розглядати вимоги кредиторів щодо
зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про
банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та
санації.
Вчинення таких дій керуючим санацією прирівнюється до розгляду
грошових вимог поточних кредиторів в порядку позовного
провадження, отже керуючий санацією здійснює перевірку таких
вимог та їх визнання.
При цьому, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог
поточних кредиторів (абзаци 6 та 24 статті 1, частина 6 статті
12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Таким чином, такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без
будь-яких обмежень і лише після визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у
категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку,
передбаченому статтею 23 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, з наступним
включенням до реєстру вимог кредиторів.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної
інстанції, що Закон не передбачає можливості збільшення
конкурсних вимог за рахунок поточних або об’єднання цих вимог в
процедурі санації.
Суд, який розглядає справу про банкрутство, має відмовити у
прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що
ґрунтуються на зобов’язаннях, які виникли після порушення
провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами
підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що переглянута постанова Київського апеляційного господарського
суду відповідає приписам чинного законодавства, а відтак
відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги ДПІ
у Дарницькому районі міста Києва.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 1, 14, 17, 23
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі міста Києва на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.02.2004р. у справі № 24/612-б залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.02.2004р. у справі № 24/612-б залишити без змін.