ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 23/721
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали ТОВ “Транс-Легіон Україна”
касаційної скарги
на постанову від 09.03.2004 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 23/721 господарського суду міста
Києва
за позовом Дочірнього підприємства “М+М Мілітцер і
Мюнх Україна ГмбХ”
до 1. ТОВ “Транс-Легіон Україна”;
2. Асоціація міжнародних
автомобільних перевізників України
про стягнення 263 669, 02 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Пляшечник О.Г., за довір. від 24.09.2003 р.
№ 17/10;
від відповідача (І) – Стецько М.В., за довір. від 15.06.2004 р.
№ 10/17
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство “Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” звернулося
до суду з позовом до ТОВ “Транс-Легіон Україна” та Асоціації
міжнародних автомобільних перевізників України про стягнення 254
258,19 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договірних
зобов’язань, 4 855,08 грн. збитків від інфляції та 4 555,75 грн.
трьох відсотків річних.
Заявою від 03.11.2003р. позивач відмовився від позовних вимог до
відповідача (ІІ) – Асоціації міжнародних автомобільних
перевізників України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2003р. (суддя
Демидова А.М.) провадження у справі відносно відповідача (ІІ)
припинено, в іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся із
апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського
суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2004р. (судді: Муравйов О.В. – головуючий, Коваленко В.М.,
Вербицька О.В.) рішення господарського суду міста Києва від
15.12.2003р. в частині відмови в позові скасовано; прийнято в
цій частині нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства
“М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” задоволено частково: стягнуто
з відповідача (І) на корить позивача 254 258,19 грн. збитків, в
частині стягнення 4 855,08 грн. збитків від інфляції та 4 555,75
грн. трьох відсотків річних в позові відмовлено, в решті рішення
залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 09.03.2004р., відповідач (І) звернувся
із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в
якій просить скасувати винесену у справі постанову та залишити в
силі рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Київського
апеляційного господарського суду винесена із неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до меж перегляду справи в касаційній інстанції,
визначених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 16.12.2002 р.
мўж позивачем та відповідачем (І) було узгоджено замовлення
автомобіля № 41105-025800, відповідно до якого відповідач (І)
зобов’язався перевезти вантаж – інкубаційні яйця “Кроса РОСС” в
картонних коробках за маршрутом м. Балболна (Угорщина) – с.
Будище Черкаської обл. (Україна).
Відповідно до умов замовлення автомобіля № 41105-025800 від
16.12.2002р. вантаж мав бути доставлений вантажоотримувачу – ДП
“Перемога Нова”, с. Будище, Черкаської обл. (Україна) до 08 год.
00 хв. 31.12.2002 р. Перевезення вантажу повинно здійснюватись
із додержанням температурного режиму + 140С.
Попередніми судам встановлено, що вантаж був доставлений
вантажоотримувачу із порушенням термінів доставки, що також
підтверджує скаржник в касаційній скарзі.
Крім того, відповідно до укладеного комісійно представниками
вантажоотримувача та перевізника акта від 03.01.2003 р., на який
посилається відповідач (І), як на підставу своїх вимог та
заперечень, при перевірці вантажу в момент отримання встановлена
невідповідність температурного режиму заявленим вимогам.
Матеріали справи містять копію акта експертизи Черкаської
торгово-промислової палати № В-8 від 03.01.2003р., яким
підтверджується факт невідповідності температури в ящиках.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору.
На підставі викладеного вище, колегія суддів доходить висновку
про порушення відповідачем (І) вимог статті 161 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно із ст. 203 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у разі неналежного виконання зобов’язання боржником він
зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під
збитками розуміються витрати зроблені кредитором, втарата або
пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи,
які він одержав би, якщо зобов’язання було виконано боржником.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, позивачу
була пред’явлена претензія замовником – ДП “Перемога Нова”, яка
була задоволена позивачем в сумі 254 258,19 грн., про що
свідчить копія платіжного доручення № 427 від 11.03.2003 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками
суду апеляційної інстанції про те, що грошові кошти, сплачені
позивачем за претензією замовника є збитками, понесеними
позивачем через неналежне виконання відповідачем (І) зобов’язань
з перевезення вантажу.
Стаття 209 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначає, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала
його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при
наявності вини (умислу або необережності). Відсутність вини
доводиться особою, яка порушила зобов’язання.
Київський апеляційний господарський суд дійшов правомірного
висновку стосовно того, що відповідачем (І), як особою, яка
порушила зобов’язання, не доведена відсутність його вини у
заподіянні збитків позивачу.
Посилання відповідача (І) на відсутність його вини у заподіянні
збитків позивачеві спростовуються доводами Київського
апеляційного господарського суду, викладеними в оскаржуваній
постанові, та матеріалами справи.
Доводи заявника касаційної скарги стосовно неправомірності
застосування Київським апеляційним господарським судом до
спірних правовідносин Конвенції про договір міжнародного
перевезення вантажів по дорогах ( 995_234 ) (995_234)
спростовуються
наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України “Про автомобільний
транспорт” ( 2344-14 ) (2344-14)
міжнародні перевезення пасажирів і
вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктом
відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані
за межами території України.
Оскільки вантаж перевозився автомобільним транспортом між
пунктом відправлення та призначення, один з яких розташований за
межами України, таке перевезення вважається міжнародним.
Пред’явлення позовів з перевезень у закордонному сполучені
врегульоване статтею 367 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно якої строки позовної давності та порядок
пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевозками в
закордонному сполученні, встановлюються транспортними статутами
(кодексами) або міжнародними договорами.
Відповідно до п. 11 розділу 1 Статуту автомобільного транспорту,
затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 401 від
27.06.1969 р., міжнародні перевезення вантажів, пасажирів та
багажу автомобільним транспортом здійснюються в порядку,
встановленому законодавством Союзу РСР.
1.08.1983 року СРСР приєднався до Конвенції про договір
міжнародного перевезення вантажів по дорогах ( 995_234 ) (995_234)
від
19.05.1956 р.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про правонаступництво
України” ( 1543-12 ) (1543-12)
Україна є правонаступником прав та
обов’язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не
суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та інтересам
республіки.
Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції доходить
висновку, що Конвенція про договір міжнародного перевезення
вантажів по дорогах ( 995_234 ) (995_234)
є чинною на території України і
її положення правомірно застосовані судом апеляційної інстанції
при перегляді рішення господарського суду міста Києва.
Разом з тим, заявник в касаційній скарзі посилається на докази,
які не були предметом розгляду в судах першої і апеляційної
ўнстанцўї та які заявник додає до касаційної скарги.
Вищий господарський суду України звертає увагу на те, що у
відповідності із ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, у зв’язку із чим,
докази надані скаржником до касаційної скарги не приймаються
судом до уваги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного
законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 161, 203, 209,
367 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 64
Закону України “Про автомобільний транспорт” ( 2344-14 ) (2344-14)
, ст. 7
Закону України “Про правонаступництво України” ( 1543-12 ) (1543-12)
,
Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по
дорогах ( 995_234 ) (995_234)
від 19.05.1956р. та ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Транс-Легіон Україна” на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2004р. у
справі № 23/721 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2004р. у справі № 23/721 залишити без змін.