ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 14/414-пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Виконавчого комітету Новокаховської
судовому засіданні міської ради Херсонської області
касаційну скаргу
на постанову від 29.01.2004 Запорізького
апеляційного господарського суду
у справі № 14/414-пн
господарського суду Херсонської області
за позовом Виконавчого комітету Новокаховської
міської ради
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Л”
про визнання недійсним договору оренди № 49 від 31.08.99р. та
спонукання відповідача звільнити приміщення
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача
- відповідача не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради, м. Н. Каховка
Херсонської області було подано позов до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Л", м. Н. Каховка Херсонської області про
визнання недійсним договору оренди № 49 від 31.08.99р. та
спонукання відповідача звільнити приміщення.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської
області своїм рішенням від 02.12.2003 р. в позові відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до положень пунктів 5
і 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права
державної та комунальної власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
передача
оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою
і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання
акта приймання-передачі.
Таким чином, оформлення права власності на майно пральні у 2002
році (що фактично встановлено постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 26.12.02р. у справі № 10/8-пс) не
впливає на право власності міської територіальної громади міста
Нова Каховка, яке виникло станом на 01.01.1993 р., після
підписання акту приймання-передачі.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
29.01.2004 р. рішення місцевого господарського суду від
2.12.2003 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду з касаційною скаргою в якій просить
її скасувати, посилаючись на те, що судом невірно застосовано
Закон України “Про передачу об'єктів права державної та
комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
від 3.03.1998 р., оскільки
він на момент передачі майна, ще не був прийнятий. А також, що
суд правомірно зазначив, що орендна плата сплачена у повному
обсязі. Наголошує позивач і на тому, що апеляційний суд
необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду
справи.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування судом норм процесуального та
матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
відповідно до акту передачі майна, яке перебуває у комунальній
власності області - до комунальної власності Новокаховської
міської Ради народних депутатів за станом на 01.01.1993 року,
державне мале підприємство "Л" (пральня), розташоване у м. Нова
Каховка, прийняте у власність Новокаховською міською радою.
Рішенням Новокаховської міськради № 239 від 12.05.93 р. майно
пральнў державного малого підприємства "Л" віднесено до
комунальної власності Новокаховської міськради.
Згідно з Договором оренди комунального майна міста № 49 від
31.08.1999 року (надалі Договір) позивач передав, а відповідач
прийняв у строкове платне користування (майновий найм) будівлю
пральні загальною площею 1430,6 кв. м., розташовану за адресою:
м. Нова Каховка, вул. Леніна, 2 з будівлею котельні, димовою
трубою, автомобільним боксом для використання за призначенням
(п. 1.1. Договору).
Зареєстровано право комунальної власності на майно пральні на
підставі рішення позивача № 109 від 25.06.02р. з видачею
10.10.2002 року відповідного свідоцтва про право комунальної
власності.
Визнання недійсним договору оренди № 49 від 31.08.99р. та
спонукання відповідача звільнити приміщення з підстав,
зазначених вище, стало предметом спору.
Згідно з п. 5, п. 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів
права державної та комунальної власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
від
03.03.98р. № 147/98-ВР (далі - Закон № 147/98) передача об'єктів
з державної у комунальну власність оформляється актом приймання-
передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма
акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання
акта приймання-передачі.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі
№ 10/8-пс від 26.12.2002р. встановлено, що оформлення права
власності на нерухоме майно пральні органом місцевого
самоврядування приведено у відповідність з чинним законодавством
в 2002р.
Але це не впливає на право власності міської територіальної
громади м. Н. Каховка, яке виникло станом на 01.01.1993 р.,
після підписання акта приймання-передачі.
Таким чином апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що
спірний договір укладений уповноваженою власником особою
(позивачем).
Посилання позивача на те, що постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 26.12.2002 р. по справі № 10/8-пс та
рішенням господарського суду Херсонської області від 07.08.2003
р. по справі № 8/344 встановлено, що на момент укладення
договору оренди виконком Новокаховської міської ради не мав
свідоцтва про право власності на передані в оренду будівлі, а
тому не мав право укладати договір оренди № 49 від 31.08.1999 р.
: безпідставним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
26.12.2002 р. у справі № 10/8-пс встановлено, що відсутні
правові підстави вважати наявність заборгованості ТОВ "Л" з
орендної плати за договором № 49 від 31.08.1999р. за 1999-2001
рр. У відповідності з наданими відповідачем апеляційному
господарському суду копіями платіжних доручень № 92 від
19.08.2002р., № 112 від 18.10.2002р., № 102 від 18.09.2002р.,
№ 123 від 19.11.2002р., № 133 від 09.12.2002р., № 138 від
19.12.2002р. ТОВ "Л" сплачено орендну плату за 2002 р.
Отже, як зазначив апеляційний господарський суд, посилання
позивача на те, що ТОВ "Л" орендну плату з 1999 р. по 2002 р. по
договору № 49 не сплачувало є необґрунтованим.
А в силу вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України
вважає, що постанова Запорізького апеляційного господарського
суду відповідає обставинам справи та чинному законодавству і
підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
29.01.2004 р. у справі № 14/414 пн залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.