ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 10/86-2309
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання
"Текстерно" на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 3 лютого 2004 року у справі N 10/86-2309 за позовом
відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання
"Текстерно" до відкритого акціонерного товариства
"Тернопільобленерго" про визнання векселя недійсним та таким, що
не підлягає оплаті, - В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року відкрите акціонерне товариство
"Тернопільське об'єднання "Текстерно" звернулось до господарського
суду Тернопільської області з позовом до відкритого акціонерного
товариства "Тернопільобленерго" про визнання векселя
N 793387834449 на суму 20000 грн., емітованого 26 липня 2002 року
позивачем, недійсним та таким, що не підлягає оплаті, посилаючись
на те, що даний вексель суперечить ст.ст. 4, 5 Закону України "Про
обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
6 листопада 2003 року (суддя Півторак М.Є.) позов задоволено.
Вексель N 793387834449 на суму 20000 грн., емітований 26 липня
2002 року позивачем, визнано недійсним та таким, що не підлягає
оплаті.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
3 лютого 2004 року (судді Кузь В.Л., Бойко С.М., Давид Л.Л.)
рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено.
Провадження у справі в частині визнання векселя таким, що не
підлягає оплаті, припинено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції
залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційною інстанцією
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов та визнаючи спірний вексель недійсним та
таким, що не підлягає оплаті, місцевий суд виходив з того, що
спірний вексель емітований не з встановлених законом підстав, а
саме, виданий в оплату пені, а не в якості розрахунків за
поставлену електроенергію.
До того ж, спірний вексель підписано не уповноваженою на це
особою - фінансовим директором, а не Головою правління, що не
створює для позивача зобов'язань по оплаті даного векселя.
При розгляді апеляційної скарги суд другої інстанції дійшов
висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду,
відмови в позові та припинення провадження у справі в частині
визнання спірного векселя таким, що не підлягає оплаті, керуючись
вимогами Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості
векселі ( 995_009 ) (995_009)
, Законів України "Про цінні папери та фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
, "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
та,
посилаючись на те, що нормами вексельного законодавства не
передбачено визнання недійсним векселя в тому випадку, якщо на
ньому міститься підпис особи, яка не була наділена відповідними
повноваженнями на його підписання, а сума грошової заборгованості
за поставлену електроенергію включає в себе і пеню, яка нарахована
за прострочення по оплаті фактично поставленої електроенергії.
Разом з тим, зобов'язаною особою за спірним векселем,
відповідно до ст. 8 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
про переказні
векселі та прості векселі, є фізична особа - фінансовий директор
позивача, і рішення з даного спору може вплинути на її права та
зобов'язання по відношенню до однієї із сторін, а тому провадження
у справі в частині визнання векселя таким, що не підлягає оплаті,
підлягає припиненню згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки господарським
судам не підвідомчі спори за участю фізичних осіб, які не мають
статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Висновок апеляційного господарського суду про безпідставність
заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам
матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги
його не спростовують.
З огляду на викладене, постанова суду другої інстанції зміні
або скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Тернопільське об'єднання "Текстерно" залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 3 лютого 2004 року у справі N 10/86-2309 без змін.