ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 11/114
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Солом’янському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 03.03.2004 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Бунес ГмбХ”
до Державної податкової інспекції у
Солом’янському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: Лозицький О.В. – дов. від 11.03.2002 р.,
- відповідача: Гавриленко В.В. – дов. від 04.04.2002 р.
№ 2176/9/10-003,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2004 р. у справі
№ 11/114 позов ТОВ “Бунес ГмбХ” до Державної податкової
інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі ДПІ у
Солом’янському районі м. Києва) задоволено частково. Визнано
недійсним рішення від 15.02.2002 р. № 307-23-22845310/316 в
частині донарахування прибуткового податку на суму 86122 грн. і
стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 172243,5 грн.
та податку на додану вартість на суму 178150,99 грн. і
застосування та стягнення відповідних сум штрафних (фінансових)
санкцій. Визнано недійсним рішення від 06.03.2002 р.
№ 3038/10/10-045/36 в частині донарахування прибуткового податку
на суму 86122 грн. і стягнення штрафних (фінансових) санкцій у
розмірі 172243,5 грн. та податку на додану вартість на суму
183421,08 грн. (з урахуванням донарахованого податку на додану
вартість в сумі 5270,09 грн.) і застосування та стягнення
відповідних сум штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині в
позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.03.2004р. у даній справі рішення господарського суду м. Києва
від 15.01.2004р. скасовано частково - в частині відмови в
задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішення ДПІ
від 15.02.2002 р. № 307-23-22945310/316 в частині донарахування
прибуткового податку на суму 86122 грн. і стягнення штрафних
(фінансових) санкцій в розмірі 172243,50 грн. та рішення від
06.03.2002 р. № 3038/10/10-045/36 в частині донарахування
прибуткового податку на суму 86122 грн. і стягнення штрафних
(фінансових) санкцій у розмірі 172243,50 грн. Позов задоволено
повністю.
Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати
та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування
посилається неправильне застосування норм матеріального права, а
саме ст. 2, п. 1 ст. 5, ст. 12, ст. 13, п 2а ст. 19 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
, ст. 53, ст. 54 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 3 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового акту, вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2002 р. ДПІ у
Солом’янському районі м. Києва проведено перевірку дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Бунес ГмбХ” за
період з 01.04.2000 р. по 01.10.2001 р., за результатами якої
складено акт № 22-314/22945310/2. На підставі даного акту
прийнято рішення № 307-23-22945310/316 від 15.02.2002 р., яким
позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 7076,17 грн.,
із них 5560,95 грн. основного платежу та 1415,22 грн. штрафних
санкцій; податок на додану вартість в сумі 268679,29 грн., із
них 178402,62 грн., основного платежу та 9027,67 грн. штрафних
(фінансових) санкцій; прибутковий податок в сумі 602613,81 грн.,
із них 172244 грн. основного платежу та 344487 грн. штрафних
(фінансових) санкцій.
За результатами апеляційного оскарження ДПІ прийнято рішення від
06.03.2002 р. № 3038/10/10-045/36, яким рішення від 15.02.2002
р. № 307-23-22945310/316 скасовано в частині нарахування податку
на прибуток в сумі 151,08 грн. та застосування штрафних
(фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 37,77 грн.
і нарахував податок на додану вартість в сумі 5270,09 грн. та
штрафні санкції по податку на додану вартість стосовно вказаної
суми у розмір 2636,05 грн.
В частині нарахування ТОВ “Бунес ГмбХ” прибуткового податку
колегія суддів зазначає наступне. В акті перевірки ДПІ
зазначено, що в результаті відступлення позивачу частини
статутного фонду ПП “Вигін-Україна” у розмірі 24080 грн. та
збільшення статутного фонду за рахунок господарської діяльності
у розмірі 604840,31 грн. учасники товариства – резиденти
отримали доход у вигляді безоплатної передачі їм корпоративних
прав (частки у статутному фонді) позивача, а нерезидент
Буковіцкі В.Г. – у вигляді збільшення його частики у статутному
фонді на суму 300920,18 грн. Оскільки підприємство у серпні 2000
р. не оподатковувало прибутковим податком доходи фізичних осіб –
засновників підприємства, отримані ними у вигляді корпоративних
прав без компенсації внеску до статутного фонду ТОВ “Бунес ГмбХ”
попередньому власнику таких прав у зв’язку з його виходом із
складу засновників підприємства, а також доходи засновника –
нерезидента, отримані ним у зв’язку із збільшенням вартості його
частки при збільшенні розміру статутного фонду за рахунок
господарської діяльності підприємства, тому позивачу було
донараховано 172244 грн. прибуткового податку та застосовані
штрафні санкції по цьому податку.
Як встановлено судом, на момент реєстрації ТОВ “Бунес ГмбХ”
учасниками товариства були ПП “Фірма “Вегін- Україна” з розміром
у статутному фонді 50%, що становило 2408000000 крб.; Маг.
Буковіцкі В., фізична особа, громадянин Австрії з розміром у
статутному фонді 50%, що становило 2408000000 крб.
01.08.2000 р. прийнято рішення про вихід ПП “Фірма “Вегін
Україна” зі складу засновників ТОВ “Бунес ГмбХ” та передачу
своєї частки фізичним особам у співвідношенні, що визначається
договором про внесення змін до засновницького договору ТОВ
“Бунес ГмбХ”, який був укладений між учасниками.
Рішенням учасників ТОВ “Бунес ГмбХ” (протокол від 02.08.2000 р.)
був також збільшений статутний фонд товариства за рахунок
прибутку, одержаного від господарської діяльності, без зміни
пропорцій часток учасників.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України до
сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в
перўод, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми
дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно
до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
п.п. 7.8.5 п. 7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що “податок на
дивіденди, передбачений п. п 7.8.2 цієї статті, не
застосовується у разі виплати дивідендів у вигляді акцій
(часток, паїв) емітованих підприємством, яке нараховує
дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює
пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у
статутному фонді підприємства-емітента”.
п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, за
винятком випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цієї статті,
платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам
(власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі
30 відсотків нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат
незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток.
В ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
зазначено, що згідно з
цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян,
одержані протягом календарного року від здійснення
підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а
також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти
оподаткування у розділах II та III цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та
визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках,
визначених пунктом “з” статті 5 цього Декрету, оподатковуваним
доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт
підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця
між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та
цінних паперів протягом звітного року, та документально
підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними
громадянином протягом звітного року або попередніх звітному
років.
Таким чином, оскільки набуття корпоративних прав не є джерелом
одержання доходу і відповідно до Декрету Кабінету Міністрів
України “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
не
підлягає оподаткування, то колегія суддів погоджується з
висновком суду апеляційної інстанції про неправомірне
донарахування позивачу прибуткового податку в розмірі 172244
грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмір
344487 грн.
Крім того, в акті перевірки вказано, що у грудні 2000 р.
позивачем внесено до статутного фонду ТОВ “БНС-Фарба” основні
фонди на суму 750000 грн., нематеріальні активи (цінні папери)
на суму 530890,5 грн., товарно-матеріальні цінності на суму
230309,5 грн. В порушення п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
в частині недоамортизованих основних засобів, які передають,
позивачем зменшено не було, що призвело до заниження податкових
зобов’язань по податку на додану вартість позивача за грудень
2000 р.: по основним засобам – на 132089,09 грн., по
товарно-матеріальним цінностям – на 46061,9 грн.
Судами встановлено, що акт від 29.12.2003 р. приймання-передачі
основних засобів в рахунок внеску до статутного фонду ТОВ
“БНС-Фарма” загальною вартістю 7500000 грн. повністю відповідає
вимогам Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у
Міністерстві юстиції України 05.05.1995 р. за № 168/704.
Згідно ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об’єктом оподаткування є операції з продажу
товарів (робіт, послуг). Пункт 1.6 ст. 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає, що
товарами є матеріальні і нематеріальні активи, а також цінні
папери і деривативи, які використовуються в будь-яких операціях,
крім операцій по їх випуску (емісії) і погашенню. Визначення
корпоративних прав дане в п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме,
корпоративні права - це право власності на частку (пай) у
статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на
управління, отримання відповідної частки прибутку такої
юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації,
відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи
створена така юридична особа у формі господарського товариства,
підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або
фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
П. п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що не є об’єктом
оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до
статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного
майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права,
у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію
України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі
митної території України; продажу за компенсацію сукупних
валових активів платника податку (з урахуванням вартості
гудвілу) іншому платнику податку.
Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи,
сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької
діяльності на постійній і регулярній основі і термін
використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.
Під терміном “основні фонди” слід розуміти цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких
матеріальних цінностей, та вартість який поступово зменшується у
зв’язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8
Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Виходячи з вищевикладеного корпоративні права не є
товаром. Отже, операції по відчуженню корпоративних прав
відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не є продажем. Таким чином, у
емўтента корпоративних прав не виникають зобов’язання по податку
на додану вартість через відсутність об’єкта оподаткування.
Таким чином, зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з
висновком суду, що у ТОВ “Бунес ГмбХ” не виникають податкові
зобов’язання з податку на додану вартість відносно основних
фондів, переданих в статутний фонд ТОВ “БСН-Фарба” у грудні 2000
року, оскільки відсутній як об’єкт оподаткування, так і база
оподаткування, а тому визначення позивачу податкового
зобов’язання по ПДВ за передачу до статутного фонду
товарно-матеріальних цінностей на суму 230309,5 грн. є
необґрунтованим та не відповідає вимогам діючого податкового
законодавства.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Київського апеляційного господарського
суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді
всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення
спору, відповідають нормам матеріального та процесуального
права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду,
у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 р. у справі № 11/114 залишити без змін.