ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
16.06.2004 р.                                   Справа N 1/66-пн
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого – судді     
суддів :                
розглянувши у           Генічеської міжрайонної державної
відкритому судовому     податкової інспекції
засіданні касаційну
скаргу
на рішення              господарського суду Херсонської області
                        від 22.03.2004
у справі                № 1/66-пн
господарського суду     Херсонської області
за позовом              Малого багатогалузевого підприємства “М”
до                      Генічеської міжрайонної державної
                        податкової інспекції
про                     спонукання списати податковий борг з
                        прибуткового податку,
 
               за участю представників сторін від:
 
позивача    не з’явились
відповідач  не з’явились
а
 
Рішенням  господарського суду Херсонської області від 22.03.2004
позов  задоволено частково: зобов’язано Генічеську МДПІ  списати
МБП  “М”  безнадійний податковий борг з прибуткового  податку  з
громадян в сумі 21 560, 86 грн. В решті позову відмовлено.
 
Не   погоджуючись   з  прийнятим  у  справі  судовим   рішенням,
Генічеська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України
з   касаційною   скаргою,  в  якій  просить  рішення   місцевого
господарського  суду скасувати та прийняти  нове  рішення,  яким
відмовити МБП “М” у задоволенні позову.
 
Обґрунтовуючи  касаційну скаргу, Генічеська МДПІ посилається  на
неправильне  застосування норм матеріального  та  процесуального
права з мотивів, які викладені у касаційній скарзі.
 
Згідно  розпорядження  Заступника Голови  Вищого  господарського
суду  України  О-го А.Й. від 15.06.2004 здійснено заміну  складу
суду.
 
Заслухавши   суддю-доповідача,   перевіривши   юридичну   оцінку
обставин  справи та повноту їх встановлення у рішенні  місцевого
господарського  суду, проаналізувавши правильність  застосування
господарським судом норм матеріального та процесуального  права,
колегія суддів Вищого господарського суджу України,
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
З  матеріалів  справи  та встановлених обставин  вбачається,  що
Генічеською МДПІ була проведена тематична перевірка МБП  “М”  на
підтвердження заборгованості по прибутковому податку з  громадян
зі  складанням  акту перевірки від 01.04.2003, яким  встановлено
наявність  заборгованості підприємства станом на  01.03.2003  по
прибутковому   податку   у  сумі  21  560,   86   грн.   Вказана
заборгованість підтверджена також довідками форми 8ДР  про  суми
виплачених  та  утриманих з них податків  фізичних  осіб  за  ІV
квартал 2003 р. та І квартал 2003 р. Заява позивача про списання
цього податкового боргу МДПІ залишена без задоволення.
 
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань  платників  податків перед бюджетами  та  державними
цільовими  фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
         платники податків – це  юридичні
особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не
мають  статусу  юридичної особи..., на яких  згідно  з  законами
покладено  обов’язок  утримувати та /або  сплачувати  податки  і
збори.
 
Пунктом   1.2   ст.  1  вищезазначеного  Закону  ( 2181-14   ) (2181-14)
        
встановлено, що податкове зобов’язання це зобов’язання  платника
податків  сплатити  до  бюджетів або державних  цільових  фондів
відповідну  суму  коштів у порядку та у  строки,  визначені  цим
Законом або іншими законами України.
 
Підпунктом  18.2.1  п. 18.2 ст. 18 Закону України  “Про  порядок
погашення  зобов’язань  платників податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
         визначено, що списанню
пўдлягає   безнадійний  податковий  борг,  що   виник   внаслідок
обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
 
Статтею  10  Декрету Кабінету Міністрів України“ Про прибутковий
податок  з  громадян”  ( 13-92  ) (13-92)
         визначено,  що  підприємства,
установи  і  організації всіх форм власності,  фізичні  особи  –
суб’єкти  підприємницької  діяльності після  закінчення  кожного
місяця, але не пізніше строку одержання в установах банку коштів
для  виплати належних громадянам сум, зобов’язані перераховувати
до  бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового  податку
за минулий місяць.
Юридичні  і  фізичні  особи, які не мають рахунків  в  установах
банків, а також ті, що виплачують заробітну плату з виручки  від
реалізації  продукції  і надання послуг, перераховують  утримані
суми  податку  до бюджету через установи банків  наступного  дня
після виплати належних сум громадянам.
 
Забороняється  сплата  податку із доходів  громадян  за  рахунок
коштів   підприємств,  установ  організацій,  крім   колективних
сільськогосподарських          підприємств.           Колективні
сільськогосподарські  підприємства,  суми  прибуткового  податку
сплачують  за  рахунок  прибутку  (доходу),  що  залишається   в
розпорядженні  підприємства 
( абзац 5 статті)
. Тобто, списання
боргу  з прибуткового податку громадян за форс-мажорних обставин
можливий  тільки  для платників цього податку вказаних  в  ч.  2
абзацу  5  ст.  10  Декрету  Кабінету  Міністрів  України   “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
        .
 
Разом  з  цим,  колегія суддів вважає, що місцевим господарським
судом  не  було належним чином з’ясовано, чи є МБП “М”, виходячи
із установчих документів, саме колективним сільськогосподарським
підприємством.
 
Також,  суд  першої інстанції не звернув належної уваги  на  той
факт, що згідно висновку Торгово-промислової палати України  від
03.09.2003  форс-мажорні обставини виникли станом на 07.07.2003,
проте  фактична  заборгованість позивача з  цього  виду  податку
виникла за 2002 рік та І квартал 2003 р., тобто до настання форс-
мажорних обставин.
 
Аналіз  наведених доводів в їх сукупності свідчить  про  неповне
з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи,  що
мають  значення  для правильного вирішення  спору,  а,  отже,  і
порушення  вимог  ст.  43 Господарського процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         щодо всебічного, повного  та  об’єктивного
розгляду   всіх  обставин  справи  в  їх  сукупності,  керуючись
законом.
 
Відповідно  до  ч.  2  ст.  111-5 Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  перевіряє
юридичну  оцінку  обставин справи та повноту їх  встановлення  у
рішенні або постанові господарського суду.
 
Оскільки   відповідно   до   ч.  2  ст.   111-7   Господарського
процесуального  кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна  інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи,  а
останні  встановлені неповно, справа підлягає передачі на  новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
 
Під  час  нового  розгляду  справи  господарському  суду  першої
інстанції  слід взяти до уваги викладене, вжити всі  передбачені
законом   заходи   для  всебічного,  повного   та   об’єктивного
встановлення  обставин справи, прав та обов’язків  сторін  і,  в
залежності  від  встановленого та відповідно  до  вимог  чинного
законодавства, вирішити спір.
 
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3  ч.  1
ст.   111-9,  111-11-12  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,–
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
1. Касаційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової
інспекції від 20.04.2004 № 2866 задовольнити частково.
 
2.   Рішення   господарського  суду  Херсонської   області   від
22.03.2004  скасувати,  а  справу № 1/66-пн  передати  на  новий
розгляд до господарського суду Херсонської області.