ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 9/198-03-6759
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Одеської залізниці на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2004 р. та
на рішення господарського суду Одеської області 24.11.2003 р. у
справі за позовом Одеської залізниці до МП “А”
про звільнення майданчиків та приміщень
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2003р. Одеська залізниця пред’явила в господарському
суді позов до МП “А” про звільнення майданчиків та приміщень,
посилаючись на закінчення строку дії договору оренди укладеного
між сторонами 25.03.1998 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.11.2003 р.,
залишеною без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 02.03.2004 р., у позові було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення
господарського суду Одеської області 24.11.2003 р. і прийняти
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до положень ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у
справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський
суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи
відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення
сторін, а також інші обставини які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Судом встановлено, що 25.03.1998 р. між Одеською залізницею та
МП “А” було укладено договір оренди.
Згідно з п. 7.1 договору термін його дії визначено з 01.04.1998
року до 31.12.1999 року. На підставі п. 7.1 договору термін його
дії було продовжено на тих же умовах спочатку до 30.09.2001
року, а потім до 30.06.2003 року.
Частиною другою ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
встановлений місячний термін,
протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про
припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.
Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до
закінчення строку дії договору оренди.
Під час судового розгляду позивач посилався на те, що листом за
№ 2602 від 25.07.2003р. відповідач був повідомлений про
припинення договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського
апеляційного господарського суду від 27.01.2004р. позивача було
зобов’язано надати оригінал поштової квитанції № 7156 від
25.07.2003 р. та опис.
Однак позивач, надав суду довідку Одеської дирекції центру
поштового зв'язку № 5 від 29.01.2004 року за № 27/124 про те, що
вказаний вище лист був отриманий відповідачем 28.07.2003р.
Крім того, на підтвердження своїх посилань, господарському суду
він надавав ксерокопію поштової квитанції № 7156 від 25.07.2003
р. та опис вкладення у рекомендований лист про направлення
відповідачу і вказаного листа.
Втім, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, при
вирішенні спору не дали, з огляду положень ст. 32 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, належної юридичної оцінки вищезазначеним фактам, що
впливає на правильність застосування судом норм матеріального
права.
Враховуючи викладене, визнати ухвалені судові рішення законними
і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід ретельно з’ясувати дійсні
обставини справи і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2004 р. та рішення господарського суду Одеської області
24.11.2003 р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.