ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 04/535-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у
Балаклійському районі Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 22.03.2004 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ДПІ у Балаклійському районі Харківської
області
до 1) ВАТ "ШВ"
2) Балаклійської районної спілки пайовиків
"К"
про визнання угоди недійсною,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача,
ВАТ "ШВ
СП "К": не зявились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 30.01.04 господарського суду Харківської області
позовні в позові про визнання недійсною усної угоди з купівлі-
продажу мінеральної води відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оспорювана угода була виконана
обома сторонами, що не заперечується позивачем, відповідач сплатив
податок на додану вартість за травень 2003р., що підтверджується
податковою декларацією за травень 2003р., платіжним дорученням
№ 652 від 20.06.2003р. Податок на додану вартість сплачений за
травень 2003р., що не заперечується позивачем в акті перевірки та
представником позивача в судовому засіданні.
Постановою від 22.03.04 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 30.01.04 господарського суду Харківської області
залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Балаклійському районі
Харківської області звернулась до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись
на те, що судовими інстанціями невірно застосовано п. 1 ст. 9
Закону України "Про ліцензування деяких видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Як було встановлено судовими інстанціями, за результатами
комплексної документальної перевірки відкритого акціонерного
товариства "ШВ" з питання дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.04.02 до 01.07.03 ДПІ у
Балаклійському районі Харківської області складено акт № 72/23-
104/239176/7 від 24.10.2003р., в якому вказано, що ВАТ "ШВ" в
порушення пункту 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
в період з
04.11.02 до З0.0б.03 здійснювало видобування та реалізацію
мінеральної води без наявності ліцензії на користування надрами, а
саме: підприємством реалізовано готової продукції КСП "К" на суму
(з ПДВ) 700, 80 грн. за накладною № 270 від 20.05.2003р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
обгрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанцій
щодо безпідставного посилання ДПІ у Балаклійському районі на п. 1
ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, оскільки статтею 9 наведеного Закону
України, який набрав чинності 02.11.2000р., встановлено перелік
видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Вказаною статтею не передбачено ліцензування такого виду
господарської діяльності, як видобування корисних копалин. Пунктом
1 зазначеної статті, на яку посилається скаржник, передбачено
ліцензування пошуку та розвідки корисних копалин. Видобування є
окремим різновидом користування надрами відповідно до статті 14
Закону України "Про надра" ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
.
Ліцензія № 1125 від 03.11.1997р., на підставі якої ВАТ "ШВ"
здійснювало користування надрами, в тому числі їх видобування,
була отримана на підставі статті 4 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, яка встановлювала перелік видів
підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, до яких
відносилась експлуатація корисних копалин. Зазначена стаття
втратила чинність з 02.11.2000р. - з моменту набрання чинності
Законом України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
відповідно до прикінцевих положень цього
Закону, в яких зазначено, що до приведення законодавства у
відповідність до цього Закону закони та інші нормативно-правові
акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо угода укладена з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при
наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома
сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за
угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони
стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї
першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу
лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що
оспорювана угода була виконана обома сторонами, відповідачем
сплачено податок на додану вартість за травень 2003р., що
підтверджується податковою декларацією за травень 2003р.,
платіжним дорученням № 652 від 20.06.2003р. Отже, судами не
встановлено наявності умислу на укладення угоди, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства.
Відповідно до пунктів 2, 6 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 28.04.78 р. N 3 "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
до угод, укладених з
метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону
колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою
метою тощо.
Тобто, в кожному випадку необхідно встановити наявність тих
обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і
настання певних юридичних наслідків.
Під час розгляду справи господарськими судами, окрім іншого,
зясовано, що ДПІ у Балаклійському районі не довела факту продажу
ВАТ "ШВ" води, видобутої поза межами дії ліцензії.
За таких обставин рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів прийнято обгрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 22.03.04 Харківського апеляційного господарського
суду у справі № 04/535-03 залишити без змін.