ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 6/422
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого
типу “ДФ” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.01.2004 р. та на рішення
господарського суду Дніпропетровської області 27.11.2003 р. у
справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу “ДФ”
до Суб’єкта підприємницької діяльності К-ва Василя Миколайовича
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 р. Акціонерне товариство закритого типу “ДФ”
пред’явило в господарському суді позов до Суб’єкта
підприємницької діяльності К-ва Василя Миколайовича про
стягнення 87350,50 грн. вартості кондитерських виробів, які були
навантажені по товарно-транспортним накладним №,№ 35111-6,
35111-7 в автомобіль з державними номерами 072-ХО та напівпричеп
із державними знаками 183-22ХІІ, але за призначенням доставлені
не були.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.11.2003 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 29.01.2004 р., в задоволені
позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29.01.2004 р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з
відповідача на користь позивача 87350,50 грн. збитків,
посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(регулював
правовідносини на час виникнення спору) зобов’язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності
таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Як видно з матеріалів справи, між ПП К-вим В.М. (виконавець) та
АТЗТ “ДФ” (замовник) 12.06.2003 р. за № 000409 було укладено
договір про надання транспортних послуг.
За цим договором відповідач зобов’язався надати позивачу
транспортні послуги з перевезення вантажу автомобілем ДАФ 95360,
як і узяв відповідальність за доставку вантажу (п.п. 1, 2
договору).
Позивач 23.07.2003 р. направив відповідачу заявку на перевезення
кондитерських виробів, який її прийняв, погодився з умовами
перевезення, зазначивши при цьому іншу марку автомобіля, ніж за
договором, який надається для перевезення, а також дані щодо
водія.
Кондитерські вироби, як посилався позивач, 23.07.2003 р. було
завантажено у визначений відповідачем автомобіль, але до місця
призначення доставлено не було.
Суд, вирішуючи спір по суті, виходив з того, що збитки, щодо
яких виник спір, виникли поза межами укладеного сторонами
договору, вантаж перевозився не тим автомобілем, що зазначений у
договорі, а тому відповідач не є відповідальним за його втрату.
Проте суд не звернув увагу на те, чи не свідчили дії сторін,
виходячи з положень ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та погодженої
заявки від 23.07.2003р., про зміну основного договору від
12.06.2003 р., стосовно визначення іншої марки автомобіля для
здійснення перевезення.
У порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясував суд
і результати порушеної кримінальної справи по факту зникнення
спірного майна, як і не з’ясував правову природу відносин, які
виникли між сторонами та предмет позову, а отже дійсні права та
обов’язки сторін.
Суд другої інстанції залишаючи рішення без змін, на зазначене
теж уваги не звернув.
За таких обставин ухвалені судові рішення законними і
обґрунтованими визнати не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог
позивача і заперечень відповідача, і вирішити спір відповідно до
вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “ДФ”
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.01.2004 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області 27.11.2003 р. скасувати і справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому
складі суду.