ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
16.06.2004                              Справа N 16/178
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
акціонерного   товариства   відкритого  типу  "СІК"  на  постанову
Київського апеляційного господарського суду від 3 червня 2003 року
у  справі  №  16/178 за позовом акціонерного товариства відкритого
типу "СІК"  до  Луганської  обласної  державної  адміністрації  та
селянського фермерського господарства "Ф", за участю третіх осіб -
Регіонального фонду підтримки та розвитку сільського  господарства
Луганської  області та відкритого акціонерного товариства "ХП" про
стягнення суми, -
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
У січні 2003 року  акціонерне  товариство  відкритого  типу  "СІК"
звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Луганської
обласної державної  адміністрації  та  селянського  (фермерського)
господарства  "Ф"  про стягнення солідарно суми основного боргу за
договором № 87 довгострокової оренди з  правом  наступного  викупу
сільгоспотоваровиробниками зернозбиральних комбайнів "Б" на умовах
поставки та розрахунків грошовими коштами  або  сільгосппродукцією
під  гарантію  Луганського обласного регіонального фонду підтримки
розвитку сільського господарства області від 15 червня 1998 року в
розмірі 643133,66 грн.  та пені в сумі 49688,50 грн.,  посилаючись
на несумлінне  виконання  обов'язків  щодо  повної  та  своєчасної
оплати орендних платежів.
 
Рішенням господарського суду м. Києва від 4 квітня 2003 року позов
задоволено  частково.  Стягнуто   з   селянського   (фермерського)
господарства  "Ф"  на  користь  позивача 211032,73 грн.  основного
боргу та судові витрати.  В решті позову відмовлено.  В позові  до
Луганської обласної державної адміністрації відмовлено.
 
Постановою Київського   апеляційного  господарського  суду  від  3
червня  2003  року  рішення  місцевого  суду  скасовано,   визнано
неукладеним  договір  № 87 від 15 червня 1998 року.  В задоволенні
позову  до  Луганської   обласної   державної   адміністрації   та
селянського (фермерського) господарства "Ф" відмовлено. Стягнуто з
позивача на користь селянського  (фермерського)  господарства  "Ф"
судові витрати.
 
В касаційній    скарзі   позивач   просить   скасувати   постанову
апеляційного господарського суду,  а рішення суду першої інстанціє
залишити  без  змін,  посилаючись  на  порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
 
У відзивах  на  касаційну  скаргу  відповідачі  просять   залишити
оскаржуване  судове  рішення  без  змін,  а  касаційну  скаргу без
задоволення,  посилаючись на відсутність правових підстав  для  її
задоволення.
 
В судовому  засіданні  оголошувалась  перерва  до  19 травня та 16
червня 2004 року.
 
Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали
справи,  обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
неї,  суд  вважає,  що  касаційна   скарга   підлягає   частковому
задоволенню, виходячи з наступного.
 
Як вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено  попередніми
судовими  інстанціями,  15  червня  1998   року   між   позивачем,
селянським (фермерським) господарством "Ф",  відкритим акціонерним
товариством  "ХП",   Луганським   обласним   регіональним   фондом
підтримки   розвитку   сільського  господарства  області  укладено
договір №  87,  відповідно  до  умов  якого  позивач  поставив,  а
селянське  (фермерське)  господарство "Ф" прийняло зернозбиральний
комбайн "Б" в комплекті,  за який останнє  зобов'язалось  оплатити
протягом 1998-2000 року суму,  еквівалентну 168890 дол. США, після
чого комбайн переходив у його власність.
 
Додатковою угодою № 1 від 11 серпня 1999  року  сторони  визначили
нові  терміни  платежів,  починаючи  з  15 вересня 1999 року по 15
грудня 2000 року.
 
У зв'язку з тим,  що селянське (фермерське)  господарство  "Ф"  не
здійснювало  оплати  за  поставлену  техніку,  27 квітня 2001 року
комбайн у нього було вилучено.
 
Предметом даного спору є вимоги про стягнення основного  боргу  по
сплаті  орендних платежів і пені за порушення строків їх внесення,
солідарно  з  селянського  (фермерського)   господарства   "Ф"   і
Луганської обласної державної адміністрації як гаранта.
 
Приймаючи рішення  про  часткове задоволення позову,  місцевий суд
виходив з того,  що відповідач не виконував своїх зобов'язань щодо
внесення    орендних    платежів    за   отриману   техніку,   має
заборгованість, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню в
межах   строку   позовної  давності  та  з  урахуванням  сплаченої
відповідачем суми.
 
Вимоги позивача до  Луганської  обласної  державної  адміністрації
місцевим  судом  визнано  необґрунтованими,  оскільки позивачем не
доведено факт укладання відповідної  угоди  у  визначеній  законом
формі.
 
При розгляді   апеляційної  скарги  суд  другої  інстанції  дійшов
висновку про необхідність скасування  рішення  місцевого  суду  та
відмови  в позові до відповідачів,  оскільки договір,  на підставі
якого ґрунтуються позовні вимоги,  за своєю  правовою  природою  є
договором  фінансового  лізингу,  не містить в собі істотних умов,
які  передбачені  ст.ст.  7,  16   Закону   України  "Про  лізинг"
( 723/97-ВР  ) (723/97-ВР)
        ,  а  тому  не встановлює,  не змінює та не припиняє
цивільні права та обов'язки сторін.
 
Вказаний висновок апеляційного господарського суду,  як і висновок
про    відсутність    гарантії   Луганської   обласної   державної
адміністрації   щодо   забезпечення    погашення    заборгованості
селянським  (фермерським) господарством "Ф" по вказаному договору,
є законним,  обґрунтованим,  відповідає  фактичним  обставинам  та
наявним  матеріалам справи,  нормам матеріального і процесуального
права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
 
Разом з тим,  суд вважає за  необхідне  виключити  з  резолютивної
частини  постанови  суду  другої  інстанції посилання про визнання
неукладеним договору №  87  від  15  червня  1998  року,  оскільки
визнання  договору  неукладеним  не  є  спором  про право,  а лише
встановлює факт,  що має юридичне значення при вирішення спору про
право за позовним заявами.
 
Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України -
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу  акціонерного  товариства  відкритого  типу "СІК"
задовольнити частково.
 
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 червня
2003 року у справі № 16/178 змінити.
 
Виключити з  резолютивної  частини постанови посилання на визнання
неукладеним договору № 87 від 15 червня 1998 року.
 
В решті зазначену постанову залишити без змін.