ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 16.06.2004                        Справа N 4/2/920-7/2/248-25/66

                            м. Київ

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                   Перепічая В.С.  (головуючого),

                   Вовка І.В.,

                   Гончарука П. А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

Відкритого  акціонерного  товариства "XXX" в особі H-ського району

електричних   мереж   на   постанову   Запорізького   апеляційного

господарського    суду    від    12.02.2004    року    у    справі

№4/2/920-7/2/248-25/66 за позовом Фермерського господарства  "YYY"

до  Відкритого  акціонерного  товариства  "XXX"  в  особі H-ського

району електричних мереж 

про   стягнення суми,

                      У С Т А Н О В И В:

У жовтні  2002  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Запорізької  області  з позовом до відповідача про стягнення 2 100

грн., посилаючись на те, що останній безпідставно нарахував пеню в

зазначеній сумі, яка ним була оплачена.

Під час  розгляду  справи  в суді першої інстанції позивач уточнив

заявлені вимоги і просив стягнути спірну суму на  підставі  ст.469

ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

Рішенням господарського  суду  Запорізької  області від 30.10.2003

року позов задоволено.

Постановою Запорізького  апеляційного  господарського   суду   від

12.02.2004  року  зазначене рішення суду першої інстанції залишено

без змін.

Доповідач Вовк І.В.

У касаційній скарзі відповідач вважає,  що  судом  порушено  норми

матеріального  та  процесуального  права,  і тому просить прийняті

ними судові рішення скасувати та провадження у справі припинити.

У відзиві  на  касаційну  скаргу  позивач  вважає,  що   постанова

прийнята  судом у відповідності до чинного законодавства і просить

залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача,  дослідивши  доводи

касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи

та прийняті у ній судові рішення,  суд вважає, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  між сторонами укладено договір

№  117  від  06.04.2000  року,   за   умовами   якого   відповідач

зобов'язався  здійснювати поставку електричної енергії,  а позивач

своєчасно проводити сплату за спожиту електричну енергію.

П.4.4 зазначеного  договору  визначено,   що   в   разі   неоплати

платіжного  документа  на  протязі  5-ти  днів  електропостачальна

організація повідомляє споживача про дату та час  відключення  або

обмеження   електроенергії,   а  на  суму,  вказану  в  платіжному

дорученні нараховується  пеня  в  розмірі  0,75%  за  кожний  день

прострочення.

Платіжним дорученням  №23  від  11.03.2002  року  позивач  оплатив

виставлений  відповідачем  рахунок  №1  від  11.03.2002   року   з

призначенням  платежу  - "Пеня за прострочку платежів 2001 року" в

сумі 2 100 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення

зазначеної суми пені у зв'язку з безпідставністю її нарахування.

Відповідно до  ст.  469  ЦК  УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         особа,  яка одержала

майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої

законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане

майно цій особі.

Судом першої  інстанції   встановлено,   що   на   час   стягнення

відповідачем спірної суми зобов'язання за діючим договором позивач

виконав  належним  чином,   і   заборгованість   у   нього   перед

відповідачем за цим договором відсутня.

Отже, місцевий  господарський  суд дійшов правильного висновку,  з

яким  погодився  і  суд  апеляційної  інстанції,  про  відсутність

правових  підстав  нарахування відповідачем оспорюваної суми пені,

та обгрунтовано задовольнив позов, що відповідає матеріалам справи

і вимогам законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких  обставин,  прийнята  у справі постанова суду апеляційної

інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону,  і  тому

її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду  наведеного  та  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства "XXX" в особі

H-ського району електричних  мереж  залишити  без  задоволення,  а

постанову   Запорізького   апеляційного  господарського  суду  від

12.02.2004 року - без змін.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П.Гончарук