ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 33/348
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Печерському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.09.2003 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом приватного підприємства “Нова Оптик”
до Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним акту ненормативного характеру,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: Ткаченко О.Є. – дов. від 08.01.2004 р.
№ 12/9/10-008/2,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2003 р. у справі
№ 33/348 позов приватного підприємства “Нова Оптик” до Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 4362303/2
від 05.03.2003 р. та № 4362303/3 від 16.04.2003 р. про
донарахування штрафних санкцій у розмірі 3591,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.09.2003р. рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2003
р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати
та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних
вимог. В обґрунтування посилається на порушення норм
матеріального та процесуального права, а саме: п. 13 ст. 3,
ст. 15, ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, п. 1 ст. 11 Закону України “Про
державну податкову службу” ( 509-12 ) (509-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового акту, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою
інспекцією у Печерському районі м. Києва 25.11.2002 р. прийнято
податкове повідомлення № 436, яким за порушення п. 13 ст. 3
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
ПП “Нова Оптик” нараховані штрафні санкції у сумі
6591,00 грн.
Зазначене повідомлення прийняте на підставі акта перевірки від
19.11.2002 р. № 000449 щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового
обігу суб’єктами підприємницької діяльності.
Вказаний акт ДПІ прийнято на підставі акта перевірки № 688 від
04.11.2002 р., проведеної співробітниками ВДСБЕЗ Печерського РУ
ГУ МВС України в м. Києві з питань дотримання порядку проведення
розрахунків за товари в магазині “Оптик” приватного підприємства
“Нова Оптик”, розташованого за адресою м. Київ, вул.Еспланадна,
32.
В акті перевірки зазначено, що на момент перевірки (акт № 688
від 04.11.2002 р.) встановлено, що сума готівкових коштів на
місці проведення розрахунків не відповідає сумі, зазначеній в
поточному звіті РРО. Перевіркою також встановлено, що сума
готўвкових коштів на місці проведення розрахунків складає 729,10
грн., а сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті
РРО – 10,90 грн. Невідповідність складає 718,20 грн.
Податкове повідомлення № 436 від 25.11.2002 р. оскаржене в
адміністративному порядку, за результатами розгляду прийнято
податкові повідомлення-рішення № 4362303/2 від 05.03.2002 р. та
№ 4362303/3 від 16.04.2003 р.
Суди попередніх інстанцій, визнаючи недійсними оскаржувані
податкові-рішення зазначили, що ні Законом України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, ні
спеціальним законодавством, яке регулює діяльність органів
служби боротьби зі злочинністю, не передбачає такої функції цих
органів, як контроль за додержанням суб’єктами підприємницької
діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) чи
інших вимог зазначеного Закону.
Однак, судами не було враховано норми Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
ст. 15 якого встановлено, що контроль за додержанням суб’єктами
підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за
товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи
державної податкової служби України шляхом проведення планових
або позапланових перевірок згідно законодавства України.
Ст. 16 даного Закону встановлено, що контролюючі органи мають
право відповідно до законодавства здійснювати планові або
позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Однак, господарські суди при вирішення даного спору на вказані
вимоги законів уваги не звернули, а тому постановлені по справі
судові рішення законним і обґрунтованим визнати не можна.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд, залишивши
без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що акт
перевірки ДПІ № 449 від 19.11.2002 р. складено на підставі акту
перевірки № 668 від 04.11.2002 р., проведеної співробітниками
ВДСБЕЗ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києва, при цьому
перевірка безпосередньо працівниками податкового органу не
проводилась.
Однак суди не звернули уваги на те, що в акті № 449 від
19.11.2002 р. (а.с. 17) зазначено про проведення перевірки
магазину “Оптик” по вул.Еспланадній, 32 у м. Києві у присутності
директора магазину Петрів Каріни Валентинівни, один примірник
якого отримано директором та зроблено відмітку про його
ознайомлення.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не повне з’ясування судом
всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню
на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.09.2003р. і рішення господарського суду м. Києва від
23.06.2003р. у справі № 33/348 скасувати і передати справу на
новий розгляд господарському суду м. Києва.