ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 5/2836-23/141
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>, розглянувши матеріали касаційної скарги Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.03.2004 р., у справі господарського суду Львівської області, за
позовом ТОВ "Зовніштрансекспедиція", до 1) ДПІ у Шевченківському
районі м. Львова, 2) Управління Державного казначейства у
Львівській області, 3) Відділення Державного казначейства у
Шевченківському районі м. Львова, про стягнення помилково
сплачених до бюджету коштів у сумі 30150 грн., в судовому
засіданні взяли участь представники:
позивача: К.Б.М. (дов. N 56 від 10.06.04),
відповідача: не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 25.11.03 господарського суду Львівської області
позовні вимоги задоволено.
З бюджетного рахунку Відділення Державного казначейства
України на користь ТОВ "Зовніштрансекспедиція" повернуто
53250 грн. зайво сплачених авансових внесків при виплаті
дивідендів. З ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на користь
ТОВ "Зовніштрансекспедиція" стягнуто 650,50 грн. в рахунок
відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач є платником єдиного
податку. Згідно пункту 1.29. Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, всі податки та платежі
передбачені цим законом є видами податку на прибуток. У підпункті
7.8.8. п. 7.8. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" зазначено, що авансовий внесок з податку на прибуток
є частиною податку на прибуток. Зі змісту наведених вище норм
випливає, що авансовий внесок, який сплачується при виплаті
дивідендів, є платежем з податку на прибуток. Виходячи з того, що
для суб'єктів господарювання - суб'єктів спрощеної системи
оподаткування сплата єдиного податку замінює сплату податку на
прибуток, відповідно вона (така сплата) і замінює сплату
авансового внеску з податку на прибуток, який сплачується при
виплаті дивідендів (пункт 7.8 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" (надалі Закон).
Однак, норми ч. 5 пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
містять формулювання, які не дозволяють однозначно
стверджувати про включення сплати авансового внеску з податку на
прибуток суб'єктами спрощеної системи оподаткування в сплату
єдиного податку. На думку суду, наведені норми свідчать про
конфлікт інтересів, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
повинно трактуватись на користь платника податків.
Постановою від 09.03.04 Львівського апеляційного
господарського суду рішення від 25.11.03 господарського суду
Львівської області залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському
районі м. Львова звернулась до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те,
що судовими інстанціями порушено ч. 5 пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.
Спір у даній справі є спором про стягнення помилково
сплачених до бюджету коштів у сумі 30150 грн.
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне
казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 31.07.95 N 590 ( 590-95-п ) (590-95-п)
, органи Державного казначейства
України здійснюють повернення за рахунок державного бюджету зайво
сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.
З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
, згідно з яким відшкодування податку на додану
вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти
своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного
бюджету на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи
рішенні суду.
При цьому у позовній заяві міститься вимога про стягнення
301350 грн. зайво сплаченого внеску при виплаті дивідендів на
користь позивача. В той же час в резолютивній частині рішенні суду
зазначено про повернення з бюджетного рахунку Державного
казначейства України на користь позивача зазначених коштів.
На думку колегії суддів Вищого господарського суду України,
таке рішення місцевого господарського суду суперечить п. 4 ст. 84
та ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, суд виніс рішення про повернення грошових коштів у
справі зі спору про стягнення, тобто судом фактично не розглянуто
позовну вимогу ТОВ "Зовніштрансекспедиція".
За таких обставин рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд.
Керуючись ст. 111-5, п. 3 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 25.11.03 господарського суду Львівської області
та постанову від 09.03.04 Львівського апеляційного господарського
суду зі справи N 5/2836-23141 скасувати. Справу N 5/2836-23141
направити до господарського суду Львівської області на новий
розгляд.